Лише в цифровому форматі: доросла молодь
Як відчути радість від євангелії, маючи психічне захворювання?
Я мала проблеми з психічним здоров’ям усе своє життя, але зміна погляду на цю проблему показала мені, наскільки я виросла завдяки цій боротьбі.
Моє життя не завжди було легким. Я почала відчувати симптоми соціальної тривожності та депресії в підлітковому віці, а в старшій школі мені поставили діагноз СДУГ. Коли минуло близько 15 місяців з початку служіння на місії повного дня, у мене почали з’являтися суїцидальні думки. Незабаром після цього мені поставили діагноз “біполярний розлад ІІ типу”.
Я опинилася перед важким вибором. Ми з президентом місії говорили про те, що мені потрібно повернутися додому, де я зможу отримати необхідну допомогу. Але я не могла не відчувати розчарування в Господі. Мені здавалося, що моє бажання залишитися і служити людям, яких я полюбила, було праведним.
Зрештою, я зрозуміла, що є люди, з якими Господу було потрібно, щоб я зустрілася вдома, і що існують можливості для зцілення мого розбитого серця. Я зрозуміла, що Він прийняв моє місіонерське служіння.
Незважаючи на це запевнення, я все ще хотіла дізнатись, чому мені довелося так багато пережити. Писання навчають, що “люди є, щоб мати радість” (2 Нефій 2:25), а “робота” і “слава” Господа — “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Отже, усе, що робить Господь, робиться для того, щоб всі ми могли повернутися до Нього й зрештою стати щасливими, чи не так?
А як же я? Чому я страждаю на психічні захворювання, які заважають мені обрати щастя? Чому Господь дозволив мені пройти через таку кількість душевних страждань? Може я зробила щось не так, чим заслужила свою хворобу? Кілька точок зору допомогли мені дещо зрозуміти.
Пізнання Спасителя
Я часто згадую історію про те, як Христос зцілив сліпого, і в нього запитали, хто згрішив, що стався цей недуг. Натхненна відповідь Ісуса дуже важлива для мене: “Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явилися на ньому” (Іван 9:3). Потім Христос чудесним чином зцілює цю людину, виклавши урок, який зміцнює віру в Його силу й план, довіру до них та їхнє розуміння.
Діла Божі явились на цій людині, і я знаю, що вони можуть явитись і на мені. Я бачила, як Його діла виявляються у співчутті, яке я здобула через випробування, і співчутті, яке я намагаюся виявляти до людей, що оточують мене. Я бачила, як Його діла виявляються в тому, як я пізнала мого Спасителя і дізнаюся, що Він знає мене, бо страждав за мене в Гефсиманії і на хресті.
Відчуття ще більшої радості
Кілька місяців тому моя мама відчула спонукання Духа сказати мені, що вона думала про випробування, які я переживала. Вона запитала мене: “А що, як ці речі відбуваються не з тобою, а для тебе?” Вона свідчила, що завдяки болю, який я пережила, я матиму більшу здатність відчувати радість.
Це принцип, який зрозуміли Адам та Єва. В Еденському саду вони знаходилися “в невинності, не маючи радості, бо не знали … горя” (2 Нефій 2:23). Коли я відчуваю радість, вона стає ще солодшою, тому що я знаю, що таке горе.
Легій навчав Якова, який народився в пустелі й ніколи не бачив легшого життя в Єрусалимі, що Господь “освятить твої скорботи на твою користь” (2 Нефій 2:2). Зрештою, я вдячна за свою боротьбу з психічними захворюваннями. Я знаю, що якщо ми дозволимо нашим скорботам наблизити нас до Небесного Батька та Ісуса Христа й очистити нас, ми станемо більш схожими на Них.
Це знання не надто полегшує мою боротьбу, але надає вічну перспективу. У важкі дні я знаходжу надію в думках про завіти, які я уклала з Небесним Батьком. Я знаю, що Він виконує свої обіцяння настільки, наскільки я виконую свої. Мені, як і раніше, потрібні мирські благословення, як-от: терапія, ліки та звички, які підтримують мій розум у здоровому стані, але поєднання їх із духовними інструментами, як-от: вивченням Писань, молитвою і поклонінням у храмі, приносить найбільшу користь моєму психічному здоров’ю.
І в ті дні, коли я відчуваю радість, незважаючи на свої труднощі, я згадую чудеса, які Ісус Христос і Його Спокута можуть привнести в моє життя.