Божественна доля наших дітей

Один з найважливіших способів того, як діти будуть пізнавати Ісуса Христа, — це слухати Його обраних особливих свідків. Так само, як і в новозавітні часи, сучасні апостоли допомагають нам зрозуміти Його характер і Його роботу. Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Висвячені апостоли Ісуса Христа завжди свідчать про Нього. Вони вказують шлях, коли ми зі стиснутим серцем пробираємося лабіринтом свого смертного життя”³. І старійшина Ніл Л. Андерсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Пророк не стоїть між вами і Спасителем. Натомість він стоїть поряд з вами і вказує вам шлях до Спасителя”⁴.

Також важливо навчати дітей смиренню й терпінню, коли вони слухають наших натхненних провідників. Старійшина Андерсен сказав: “Не дивуйтеся, якщо інколи ваші особисті погляди спочатку не знаходяться в гармонії з вченнями Господнього пророка. Це моменти навчання, покірливості, коли ми стаємо на коліна в молитві. Ми йдемо вперед із вірою, довіряючи Богу, знаючи, що з часом отримаємо більше духовної ясності від нашого Небесного Батька”⁵. Господь навчав важливого принципу, коли сказав таке про пророка Джозефа Сміта: “Бо його слово ви повинні отримувати, як з Моїх власних уст, з усім терпінням і вірою” (Учення і Завіти 21:5). Навчаючи дітей терпінню і прагненню здобути розуміння, ми зробимо їх духовно самодостатніми впродовж усього життя.

Знання чогось — це не просте заучування фактів. Люди можуть читати книги про те, як грати на піаніно, однак, якщо вони ніколи не зіграли й ноти, їхнє знання їм не допоможе стати піаністами. Те саме стосується пізнання Ісуса Христа. Пізнати Його — це не лише знати факти. Аби пізнати Його, ми повинні робити те, що робить Він.

Сам Спаситель наголошував на тому, що робити — це важлива частина того, щоб знати: “Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я” (Іван 7:17). Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Ми починаємо пізнавати Спасителя, коли пробуджуємо наші духовні здібності і досліджуємо Його вчення”⁶. “Бо як може знати людина господаря, якому вона не служила?” (Мосія 5:13).

Наші діти можуть черпати знання про Христа, завдяки Писанням, семінарії та генеральній конференції. Однак цього буде недостатньо, якщо ми не будемо робити те, що робив Христос: проповідувати євангелію, дбати про нужденних і ходити, “добро чинячи” (Дії 10:38).

Церковна програма “Діти та молодь” допоможе нашим дітям діяти з вірою. Ми можемо допомагати їм обмірковувати цілі, які допоможуть робити те, що робив Христос і пізнавати, Ким Він є⁷.

Ми також пізнаємо Христа на більш особистісному рівні, коли, як закликав нас Президент Нельсон, чуємо Його за допомогою Духа: “Ми також ясніше чуємо Його, якщо покращуємо свою здатність розпізнавати шепіт Святого Духа. Ще ніколи раніше не було так необхідно знати, як Дух говорить до нас, ніж це є тепер. У Божестві Святий Дух є посланцем. Він приноситиме у ваш розум думки, які Батько і Син хочуть, щоб ви отримали”⁸.

Наші діти можуть пізнавати Спасителя, коли вони чують те, що Він хоче, щоб вони знали і що кожен з них має робити. Програма “Діти та молодь” заохочує дітей і молодь: “Ти можеш молитися, щоб дізнатися про свої дари і таланти і над чим ти можеш працювати прямо зараз”⁹. Якщо діти прагнуть зрозуміти, що очікує від них Спаситель, зростає їхня здатність відчувати Його любов на особистісному рівні.

Ми можемо навчати їх не занепадати духом, якщо відповіді не надходять негайно. Вони можуть іти вперед з вірою, знаючи, що відчують Божу любов, якщо працюватимуть над тим, щоб чути Його. Президент Нельсон назвав кроки, які нам допоможуть, за словами пророка Джозефа Сміта, “розвиватися в принципі одкровення”, зокрема: занурюватися в Писання, наближатися до Господа в молитві, слухати відповіді й записувати почуття, а також (оскільки від нас не очікується бути досконалими) докладати зусилля, щоб cтавати гідними¹⁰.

Зображення

мати і дочка разом моляться

Бути прикладом

І останнє: ми, батьки, маємо один з найбільш впливових способів навчати дітей про Христа — це наслідувати Його якості в своєму житті. Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Чи надто сміливими є сподівання, що наші діти можуть мати часточку тих почуттів до нас, які Божественний Син мав до Свого Батька?” Чи можемо ми заслужити більше тієї любові, якщо більше намагатимемося бути такими, яким є Бог до Своєї дитини? Так чи інакше, ми точно знаємо, що молода людина розвиває своє уявлення про Бога з огляду на ті якості, які вона спостерігає у своїх земних батьків”¹¹.

Якщо ми наслідуємо приклад Христа, ми допомагає нашим дітям зрозуміти, яким є Він і Батько. Деякі риси Христа описано в Мороній 7:44–45, зокрема милосердя, надія, доброта, лагідність, здатність не піддаватися роздратуванню, зносити все і витерпіти все.

Одна жінка, яку я знаю, мала батька, який часто сердився і легко засмучувався. Вона розповідала: “Багато років я вважала, що Небесний Батько такий самий, як і мій земний — Він постійно тримається на відстані і його легко засмутити”. Це вплинуло на її здатність по-справжньому розуміти Небесного Батька. Утім вона розповідала, що Небесний Батько допоміг їй зрозуміти: “Він непомітно допомагає їй долати страх перед Ним і показує спасительну силу Його любові”. Вона почала бачити, яким Він є насправді.

Головна мета Початкового товариства — допомогти дітям відчувати любов Небесного Батька¹². Це також може бути однією з головних цілей батьківства. Якщо діти відчувають любов Небесного Батька, вони краще Його розумітимуть і захочуть бути такими, як Він.

Ким діти захочуть бути, коли виростуть? Ми, батьки, можемо посилювати в них бажання стати такими, як наші небесні батьки. Ісус Христос є нашим досконалим прикладом, і якщо діти приходять до Нього, існує більша ймовірність того, що вони матимуть це бажання. Ми можемо допомагати їм пізнавати Бога та Ісуса Христа, навчаючи довіряти апостолам і пророкам, допомагаючи чинити так, як Господь, а також допомагаючи їм чути Його через Духа і наслідуючи Господа у своїх вчинках.

Наш приклад і їхні завітні стосунки з Господом створюватимуть стабільність, відчуття приналежності і знання про Божу любов, якої потребують наші діти. Це буде благословенням для них у майбутньому.