Храмові благословення

Я все ще пам’ятаю, як ми з батьками приїхали до щойно збудованого Швейцарського храму, першого в Європі, щоб стати вічною сім’єю. У той час мені було 16 років, і я був найменшим з чотирьох дітей. Ми стали на коліна навколо олтаря, щоб бути запечатаними силою священства й отримати чудове обіцяння, що можемо бути запечатані на вічність. Я ніколи не забуду ту величну мить.

У своєму юному віці я був вражений тим, що ми перетинали кордони між країнами, щоб запечатати свою сім’ю. Для мене це було символом того, що храмова робота перетинає мирські кордони, аби надати вічні благословення всім жителям землі. Храми Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів дійсно зводяться для блага усіх у світі, незалежно від національностей, культур чи політичних уподобань.

Храми—це незмінне свідчення того, що добро переможе. Президент Джордж К. Кеннон (1827–1901), перший радник у Першому Президентстві, якось сказав: “Кожен камінь, покладений у фундамент храму, і кожен збудований храм… зменшує силу Сатани на землі та збільшує силу Бога й Божественність”¹.

Оскільки кожен храм збільшує вплив праведності на землі, то, звичайно ж, найбільші благословення проливаються на тих, хто відвідує храм. У ньому ми отримуємо подальше світло і знання та укладаємо урочисті завіти, які, якщо їх дотримуватися, допомагають нам іти шляхом учнівства. Одним словом, храм учить нас про священну мету життя й допомагає усвідомити свою істинну фізичну та духовну сутність.

Однак ми не ходимо до храму лише заради себе. Кожного разу, коли ми входимо в ці священні будівлі, то відіграємо роль у святій викупительній роботі спасіння, яке стає доступним для всіх Божих дітей завдяки Спокуті Єдинонародженого від Батька. Це безкорисливе і священне служіння дає можливість нам, смертним, брати участь у славетній роботі, завдяки якій ми перетворюємося на спасителів на Горі Сіон.

Тих, хто з якихось причин не може відвідувати храм зараз, я закликаю робити все від вас залежне, щоб мати діючу храмову рекомендацію. Храмова рекомендація—це символ нашої вірності й рішучості служити Господу. Це—символ нашої любові до Господа, бо Ісус навчав: “А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю його, і об’явлюсь йому Сам” (Іван 14:21).

Оскільки лице землі продовжує прикрашатися цими священними будівлями, освяченими для Господа, я молюся, щоб ми робили свій внесок і наближали небеса до землі наявністю храмової рекомендації та частим її використанням. Якщо ми так будемо робити, праведність неодмінно зміцниться не лише в нашому житті й домі, але і в громаді та по всьому світу.