Господь поставив його на моєму шляху

Того теплого сонячного дня в Шиліні, Тайбей, на Тайвані ми з напарницею, сестрою Верхаген, їхали на велосипедах, щоб провідати одного члена Церкви. Як завжди через велику кількість транспорту рух на дорозі був напружений. Вулиці були заповнені автомобілями, моторолерами, велосипедами, які рухалися в різних напрямках.

Як завжди, я їхала ближче до краю дороги, пропускаючи інші машини. Раптом я об щось ударилася і опинилася на землі. Поглянувши вгору, я побачила чоловіка, який не переставав вибачатися. Очевидно, він знаходився у своїй припаркованій збоку дороги машині. Коли він відкривав двері, щоб вийти, я в них врізалася. Я не бачила його, а він не бачив мене.

Я поглянула на праву ногу й побачила результат зіткнення. На нозі був великий слід від удару, вона набрякла й посиніла. Машина швидкої допомоги, яка виявилася неподалік, зупинилася біля нас. Мене оглянули й відразу ж повезли до лікарні. Мою ногу знову оглянули й зробили рентген, щоб перевірити, чи вона не була зламана. Чоловік, через якого я потрапила в аварію, також поїхав з нами до лікарні, щоб дізнатися, чи зі мною все гаразд.

Очікуючи результати рентгену, сестра Верхаген і я поговорили з чоловіком, його звали Чунг Вей. Він постійно питав мене, як я себе почуваю, і вибачався, що так все сталося. Я також вибачалася і сказала, що рада тому, що пошкоджена лише одна нога.

Ми дізналися, що Чунг Вей був студентом коледжу, де навчався грі на скрипці. Якийсь час ми з ним розмовляли, а потім сказали: “Ми не хочемо на вас тиснути, але якщо ви захочете послухати наше послання, ми б призначили час, коли ви можете зустрітися зі старійшинами”. На якусь мить він задумався, а потім погодився. Ми обмінялися інформацією і призначили час для зустрічі зі старійшинами.

Принесли результати рентгенівського обстеження. На щастя, моя нога не була зламана. Вона була просто поранена й мала жахливий вигляд.

Пізніше того тижня старійшина Кріддл сказав мені, що він і його напарник зустрілися з Чунг Веєм. Урок пройшов добре. А ще через пару тижнів я дізналася, що він двічі приходив до церкви й планував охриститися. Я відчувала радість і щастя.

27 квітня 2002 року Чунг Вей охристився і став найновішим членом приходу Тьєн Му. Я не змогла бути на хрищенні, бо мене перевели в інше місце, однак я чула, що хрищення пройшло добре.

Пізніше я побачила місіонера, старійшину Пекера, який проводив з Чунг Веєм співбесіду перед хрищенням. Старійшина Пекер запитав у хлопця, чому той почав слухати бесіди й вирішив охриститися. Чунг Вей сказав, що був вражений нашим із сестрою Верхаген ставленням до нього. Через те що ми по-доброму до нього поставилися і не гнівалися через нещасний випадок, він зрозумів, що ця Церква має бути істинною. Пізніше, під час бесід, він зміг відчути Духа й здобути власне свідчення.

Я така вдячна, що Чунг Вей був готовий. Я рада, що він дослухався до спонукання Духа, охристився і зараз має євангелію Ісуса Христа.

Я не знала, що Небесний Батько того дня поставить на моєму шляху Чунг Вея. Я не знала, що він був готовий почути євангелію. Але я знаю, що нам завжди потрібно бути учнями Христа й намагатися діяти так, як діяв би Він. Я знаю, що нам потрібно ділитися євангелією з тими, кого ми зустрічаємо, бо ми ніколи не знаємо, кого Господь підготував почути євангелію.