Обіцяння Різдва

Про пришестя Христа пророкували тисячі років тому. Приблизно за 2000 років до народження Ісуса Христа Авраам навчав про Його роль у плані спасіння. Десь за 1400 років до Його народження Мойсей навчав тих самих прекрасних істин. Майже за 700 років до Його народження Ісая отримав одкровення про обставини Його народження, життя і смерті:

“Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл” (Ісая 7:14).

“Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру” (Iсая 9:5).

“Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами. …

Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив …

А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, … Його ж ранами нас уздоровлено. …

…Як ягня був проваджений Він на заколення, і як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст.

Від утиску й суду Він забраний був. …

І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани” (Iсая 53:3–5, 7–9).

Невдовзі після пророкування Ісаї пророк Легій мав сповнений глибокого значення сон і навчав свою сім’ю того, про що дізнався. Нефій записав: “Так, через шістсот років після того як мій Батько залишив Єрусалим, Господь Бог поставить пророка серед Юдеїв—а саме Месію, або, іншими словами, Спасителя світу” (1 Нефій 10:4).

Легій також казав про велику кількість пророків, які свідчили стосовно пришестя Викупителя світу (див. 1 Нефій 10:5).

У Євангелії від Луки записано, що до Спасителевого народження Його мати поспіхом пішла відвідати свою двоюрідну сестру Єлисавету.

“Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: “Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї” (Лука 1:41–42).

Так само, як Святий Дух свідчив Єлисаветі, Він свідчить і нам, що слова пророків виповнилися. Спаситель прийшов і виконав роботу, яку послав Його виконати Небесний Батько.

Про Спасителя Нефій писав так:

“І я подивився і побачив знову ту діву, і вона тримала на руках дитину.

І ангел сказав мені: Ти бачиш Агнця Божого, так, Сина Батька Вічного!” (1 Нефій 11:20–21).

Коли Спасителю було 12 років, Він навчав у храмі. Він пояснив своїм схвильованим батькам, що повинно Йому займатися справою Його Отця (див. Лука 2:42–49).

Цю справу було виконано, коли Він пішов здійснювати Свою земну місію. Спаситель описує кульмінаційний момент Своєї місії такими хвилюючими словами:

“Я прийшов до Своїх, і Свої не прийняли Мене. І писання про моє пришестя виповнилися.

І всі, які прийняли Мене, їм Я дав можливість стати синами і [дочками] Бога; і саме так Я дам усім, хто повірить у Моє ім’я, бо знайте, через Мене викуплення приходить і в Мені закон Мойсея виповнився” (3 Нефій 9:16–17).

Його обіцяння, що ми можемо стати Його синами і дочками, здійсниться, якщо ми будемо вірити в Нього і виявляти віру в Нього, будучи слухняними. Тоді ми будемо готові отримати дар вічного життя.

Він сказав: “Дивись, Я є Той, Кого було підготовлено від заснування світу, щоб викупити Мій народ. Дивись, Я є Ісус Христос. … У Мені все людство матиме життя, і матиме вічно, саме ті, хто віритиме в Моє ім’я; і вони стануть Моїми синами і Моїми дочками” (Eтер 3:14).

Різдво—це час дарувати подарунки, зміцнювати інших і виконувати свою частину в царстві Бога. Різдво—це також час виявляти свою любов іншим і свідчити про Спасителя.

Один зі способів, у який ми можемо свідчити,—мати зображення Різдвяної сценки у домі, щоб це сприяло частим розмовам про народження Господа. Ще один спосіб—це розповідати історії, подібні до розповідей про Джона Вейтмена в оповіданні The Mansion (Маєток).

Джон Вейтмен був успішним чоловіком, благодійна діяльність якого привернула до нього увагу й принесла визнання. Одного вечора, після того як він уважно прочитав багато вирізок з газет, де його вихваляли за виявлену щедрість, він узяв Біблію. Невдовзі він заснув, прочитавши слова Спасителя: “Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають” (Maтвій 6:19).

У своєму сні Джон опинився в “небесному місті”, подорожуючи з іншими, поки вони отримували свої маєтки. Коли Вартовий біля Воріт зупинився біля малесенької хатинки, збудованої з другосортних матеріалів, він сказав Джону: “Це твій маєток”.

Джон запротестував, перераховуючи багато пожертвувань, які він зробив на користь інших.

“Хіба не були вони ретельно записані на землі й зараховані, як заслуга?— запитав Вартовий біля Воріт.— Ти вже отримав свою винагороду за них. Чи ти розраховуєш на подвійну винагороду?”¹

Я сподіваюся, що о цій Різдвяній порі кожен з нас має нагоду дарувати потайки.

Кожного тижня, коли ми беремо участь у обряді причастя, ми поновлюємо обіцяння Спасителевого народження у нашому власному житті. Ми беремо на себе Його ім’я і поновлюємо свій завіт бути слухняними та обіцяємо, що завжди будемо Його пам’ятати.

Євангелія, як записано в Ученні і Завітах, полягає ось у чому:

“Що Він прийшов у світ, Сам Ісус, щоб Його розіп’яли за цей світ і щоб Йому нести гріхи світу, і освятити світ, і очистити його від усієї неправедності;

Щоб через Нього могли бути спасенними всі” (УЗ 76:41–42).

Тож приділімо час цієї Різдвяної пори, щоб поновити наші завіти йти за Спасителем і виконувати Його волю, так само, як Він виконав волю Небесного Батька. Якщо ми це зробимо, слова, з якими звернувся народ царя Веніямина, записані за 125 років до Спасителевого народження, виповняться для нас у наш час: “О змилуйся, і приклади спокутуючу кров Христа, щоб ми могли одержати прощення наших гріхів, і наші серця могли бути очищеними; бо ми віримо в Ісуса Христа, Сина Божого, Який створив небеса і землю, і все інше; Який зійде до дітей людських” (Moсія 4:2).

Я свідчу, що Спаситель прийшов на землю в зеніті часів і що Він прийде знову. Я свідчу, що Його Церква, відновлена в цьому останньому розподілі перед Його Другим пришестям, є “чудов[ою] робот[ою] і дивом” (2 Нефій 25:17), до чого залучені ми, святі останніх днів.