Закон десятини

З давніх часів Господь безперервно скеровував Свій народ і Свою Церкву, даючи необхідні заповіді і закони через обраних промовців (2 Нефій 3:17). Один з цих законів зберігся до наших днів—це закон десятини. Навіть у старозавітні часи пророки навчали про святість і важливість цього закону: “А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева,—Господеві воно, святощі для Господа” (Левит 27:30). Сам Спаситель, явившись нефійцям після Свого Воскресіння, нагадав їм про цей закон, наказавши записати слова Малахії у їхні літописи: “Чи буде людина грабувати Бога? А ви пограбували Мене. Але ви кажете: У чому ми пограбували Тебе? У десятинах і пожертвуваннях. Ви прокляті прокляттям, бо ви пограбували Мене, саме весь цей народ. Принесіть ви всі десятину в комору, щоб могла бути їжа в Моєму домі; і випробуйте цим Мене тепер, каже Господь Саваот, чи Я не відчиню вам вікна небес і не проллю благословення, що не буде достатньо місця прийняти його” (3 Нефій 24:8–10). У 1831 році Господь через Джозефа Сміта знову нагадав народу Своєї Церкви про важливість цього закону: “Ось, нинішнє названо сьогодні аж до пришестя Сина Людини, і це істинно є днем жертвування і днем для обкладання десятиною Мого народу; бо того, кого обкладають десятиною, не буде спалено при Його пришесті” (Учення і Завіти 64:23). У наші дні сучасні пророки й апостоли також неодноразово заохочували нас жити за цим законом.

Закон десятини—це вічний закон, який навчає нас ставити Господа на перше місце у нашому житті. Даючи Своєму народу цей закон, Господь також дав обіцяння. Дотримання закону десятини зміцнює нашу віру, розвиває духовність і духовні здібності і робить свідчення непохитним. З одного боку, ми належним чином висловлюємо нашу вдячність за достаток, який маємо. З іншого боку, ми виявляємо нашу готовність жертвувати заради просування роботи Господа на землі. В обох випадках це завжди буде крок, оснований на нашій щирій вірі в Господа Ісуса Христа та відданості Його євангелії. І цей крок віри безсумнівно впливає на наше майбутнє, так само як і на теперішнє. Президент Говард В. Хантер свого часу навчав: “Ми дотримуємося принципу повернення Господу частини від всього того, що Він дав нам, і цю частину ми називаємо десятиною. Сплата десятини … є справою абсолютно добровільною. Ми можемо платити або не платити десятину. Ті, хто платить, отримують благословення, невідомі для інших” (“Учення Президентів Церкви: Говард В. Хантер”, розділ 9, “Закон десятини”, с. 143).

Цю істину дуже добре розуміла Мері Філдінг Сміт. Вона була дружиною, а потім вдовою, патріарха Гайрума Сміта, брата Пророка Джозефа Сміта. Одного дня, пояснюючи своє розуміння закону десятини, Мері Філдінг Сміт сказала: “Якщо я не сплачую власну десятину, то маю очікувати, що Господь утримає від мене Свої благословення. Я сплачую десятину не лише тому, що це закон Бога, але тому, що очікую за це благословення. Дотримуючись цього та інших законів, я очікую процвітання і здатності забезпечувати свою сім’ю” (Joseph Fielding Smith, Life of Joseph F. Smith [Salt Lake City, 1938], 158–159). Хоча благословення, які приходять завдяки сплаті десятини є різними і глибоко індивідуальними, одна річ є певною—особисте свідчення про закон десятини приходить тоді, коли ми живемо за цим законом.

З мого власного досвіду можу впевнено сказати, що, живучи за законом десятини, ми помітимо, як наша віра зростає і зміцнюється. Особливі благословення небес будуть постійно супроводжувати наші життя. Наша впевненість у здатності забезпечувати членів нашої сім’ї усім необхідним лише зросте. І все це допоможе нам зрозуміти, чому ми не можемо дозволити собі не сплачувати десятину.