Вдовина Лепта

Разом з моїм чоловіком і трьома синами ми охристилися на Мальті 7 травня 1994 р. Через рік ми почали готуватися до храму. Ми були дуже бідними і не в змозі сплачувати десятину. Звичайно ж, ми не могли поїхати до храму. Через три роки мій чоловік і мої сини залишили Церкву. Я залишилася в Церкві одна, але в мене було велике бажання поїхати до Солт-Лейкського храму.

У 2003 році мій чоловік і я повернулися до Стамбулу. Мої сини поїхали в Англію. Мій чоловік вийшов на пенсію і заробляв дуже мало грошей, а я залишалася вдома. Грошей не вистачало на наші потреби. Мій чоловік не був активним у Церкві, і ми все ще не сплачували десятину. Через три роки, у 2006 році, мій чоловік помер. Я почала одержувати його пенсію, але це було навіть менше, ніж отримував він. Та тепер у мене був шанс сплачувати власну десятину і я почала це робити. Після смерті мого чоловіка в Стамбул повернувся мій найменший син. У домі знову було двоє людей. Я одержувала зовсім мало грошей, але якимось чином їх вистачало на всі наші потреби. Коли я помітила це благословення—що в нас завжди було достатньо для наших потреб—я була дуже вдячна і щаслива. Господь дійсно відкрив для нас небесні отвори!

У 2008 році до Стамбула приїхало подружжя зі штату Юта. Тара і Кевін пробули тут три дні, і ми стали дуже добрими друзями. Коли вони повернулися до Америки, то запросили мене до Солт-Лейка. Вони справді хотіли, щоб я в них погостювала. У жовтні 2008 року я поїхала до Сполучених Штатів, щоб з ними зустрітися. Тара все досконало організувала. Я побувала у шести тамтешніх храмах (у Солт-Лейкському, Баунтіфульському, Логанському, Огденському, у Прово та Ментаї). Мої мрії здійснилися!

У 2012 році після дев’яти років пошуку я нарешті знайшла роботу викладача в Університеті в Стамбулі й почала сплачувати свою другу десятину. Цього разу в мене було велике бажання побачити всі храми в Європі, і я заощаджувала для цього кошти. Спочатку я поїхала до Київського храму, потім до Бернського храму у Швейцарії, Престонського храму в Англії та до Лондонського храму (тричі). Ще я хочу відвідати храми в Німеччині, в Іспанії та новий Римський храм в Італії.

У вересні 2018 року Кевін і Тара знову приїхали до мене сюди, в Туреччину, на три дні. Кевін розповів моєму синові і мені, що ніколи раніше не був у робочому відрядженні за межами Америки. У 2008 році його начальник не мав змоги особисто поїхати до Стамбула, тож він відправив Кевіна. Саме так Кевін і Тара познайомилися зі мною. Кевін розповів своєму начальнику про їхнє бажання запросити мене до Америки, щоб побувати в храмах. Згодом Кевін змінив ту роботу. Пройшло багато часу, і Кевін знову зустрів свого колишнього начальника. Кевін розповів йому про мою поїздку в Америку й те, що я побувала в кількох храмах. Його колишній начальник сказав: “Пам’ятаєш ту справу, заради якої ти поїхав у Стамбул? Ця подорож обійшлася мені в 40 тис. доларів, а справа провалилась. Однак я вірю, що все це було заради того, щоб Майн побувала в храмі”.

Відколи помер мій чоловік, я сплачую повну десятину. Це коротенька історія моїх благословень за сплату десятини. Я не наважуюся не платити десятину, тому що знаю про істинність слів у Малахія 3:10: “Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте,—промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?”.