Чому я прокинувся о третій ранку?

Спочатку мені здалося, що мене штовхнула моя дружина Ева. Але, коли я повернувся на другий бік, то побачив, що вона все ще спить. Я сів і відчув виразне спонукання, що мені слід піти у вітальню. Вислизнувши з ліжка, я попрямував коридором. Заглянувши до дітей, коли я проходив повз їхні спальні, я побачив, що вони міцно сплять.

У вітальні було затишно від тепла, яке йшло від пічки. В ній догорала вечірня порція вугілля. Заслінку було встановлено правильно і, як здавалося, з вогнищем усе було в порядку. Все мало звичний вигляд. Навіть наш собака спав, не звертаючи на мене ніякої уваги. За вікном я бачив лише непорушні тіні, що лежали на вкритому снігом подвір’ї.

Знову оглянувши кімнату, я був трохи спантеличений. Відчуття було реальним. То чому ж я стояв самотньо у вітальні о третій ранку? Я почекав ще кілька хвилин, але зрештою вирішив повернутися в ліжко.

Як тільки я зробив перший крок, то почув, як за мною з присвистом упала якась металева річ. Я швидко повернувся і побачив дим та розпечене вугілля за задньою стінкою пічки! Заклепка на трубі, що йшла від пічки, раптово відпала, і секція труби ковзнула вниз у іншу секцію, а в трубі утворилася проріха.

Я покликав Еву на допомогу. Потім швидко одягнув пару товстих шкіряних рукавиць, що завжди були біля пічки, і стиснув трубу на стику. З’єднавши частини труби, я допоміг Еві провітрити кімнату від диму. Потім ми оглянули, яких збитків було завдано.

Розпечене вугілля й кіптява пропалили лише невеличку дірку в килимі на підлозі. Якби тоді, коли відпала заклепка, мене не було в кімнаті, то вся вітальня зайнялася б дуже швидко. А завдяки лагідному, але виразному спонуканню Святого Духа вдалося відвернути ймовірне знищення нашого будинку й нашу можливу загибель.

Повернувшись у ліжко, я дякував Небесному Батькові, Який наглядає за всім. Він попередив мене про маленьку заклепку, яка відпала тієї холодної зимової ночі.