Визначити пріоритети
Я народився і виріс у Кореї у люблячій сім’ї, а приєднався до Церкви, коли був підлітком. Я хочу розповісти вам про своє навернення.
Ми з однокласником працювали у шкільній бібліотеці як раз після зимових канікул, коли він запитав мене, чи не хочу я піти з ним до церкви. Я спитав, яку церкву він має на увазі, а він відповів, що то була церква неподалік від школи. Він сказав, що там дуже цікаво й багато дівчат. У той час мені було 16, тому такий опис церкви мене зацікавив. Тож я вирішив піти. Коли я був у початковій школі, то пару років ходив до пресвітеріанської церкви, і у мене збереглися хороші спогади про церкву.
Ми з другом пішли на суботній захід, і кожен підходив і вітався зі мною й запрошував приходити. Мене вразило те, що вони були такими добрими до малого хлопця, якого ніколи раніше не знали. Наступного дня я пішов до церкви, і мене познайомили з місіонерами.
Місіонери навчали мене основних євангельських принципів, про Ісуса Христа і про Відновлення євангелії через пророка Джозефа Сміта. Усе, чого мене навчали під час уроків, мало сенс і було логічним. На мене особливий вплив справили вічний розвиток і план спасіння. Я часто думав про те, чому я тут, на землі, і що чекало на мене після смерті. Так втішало знання про те, що якщо я докладатиму всіх зусиль, Спаситель зробить решту.
За два місяці я хотів христитися й конфірмуватися, але необхідно було отримати дозвіл батьків. Вони були буддистами, але довіряли мені. Я вирішив, що буде краще спочатку попросити дозвіл у мами, тож попросив місіонерів серед дня зайти до нас додому. Перш ніж іти до школи я сказав мамі, що можуть зайти два іноземці й запитати у неї про щось, а їй слід просто відповісти “так”. Після цього я вибіг з дверей і побіг до школи. Коли я повернувся, то мама сказала, що до неї заходило двоє красивих американців. Вона сказала, що вони чудово розмовляли корейською мовою, і це на неї справило таке враження, що вона відповіла “так”. Тож я отримав від батьків дозвіл приєднатися до Церкви.
Життя, основане на завіті
Коли ми христимося, то укладаємо завіт, а це і є початком нашого життя за євангелією. Ми укладаємо і поновлюємо інші завіти протягом усього життя, наприклад, приймаємо причастя або, коли йдеться про молодих чоловіків, отримуємо священство. Наше життя основується на завітах. Небесний Батько очікує, що ми будемо вірними укладеним завітам, і якщо це так, Він буде вірним Своєму завіту благословляти нас.
Я хочу донести до вас таку думку, молоді люди: встановлюйте пріоритети, розумійте укладені завіти й будьте вірними тим завітам навіть тоді, коли вам доводиться для цього чимось жертвувати. Якщо ви будете вірними й матимете бачення вічної перспективи, Господь благословить вас не лише в майбутньому, але і в земному житті.
Наприклад, коли я навчався у середній школі, то вирішив не вчити уроки по неділях. Я навчався до дванадцятої ночі в суботу, а потім просив маму розбудити мене задля цього ще рано-вранці в понеділок. Я зберігав Суботній день у святості. Іноді я почував себе трохи незатишно, бо знав, що мої однокласники цілий день навчалися. У Кореї нелегко вступити до хорошого університету. Але навіть якщо в понеділок була контрольна, я не навчався в неділю. Оскільки у мене було для навчання на один день менше, то мені потрібно було добре зосередитися. Мабуть, завдяки цьому я більш продуктивно використовував свій час для навчання. Зрештою я став одним із кращих учнів у школі і вступив до одного з найпрестижніших університетів у Кореї.
Як тільки ми зосереджуємося на Церкві та євангельських принципах, то здатні застосовувати ті ж самі принципи в усьому, що робимо, і ми можемо отримувати від Господа підтримку й благословення.
З оком, єдиноспрямованим до слави Бога
Один з моїх улюблених віршів—це УЗ 4:5, де йдеться про якості провідника. Там також сказано, що слід мати око, єдиноспрямоване до слави Бога. Щоразу, коли я виконую церковне служіння, то завжди себе запитую: “На що я націлений? Чи шукаю я слави Бога чи чогось іншого?”
Протягом 28 років я працював на компанію IBM у Кореї. У той же час я також служив у багатьох церковних покликаннях: виконавчим секретарем колу, членом вищої ради колу, президентом колу, регіональним представником і територіальним сімдесятником. Я завжди намагався знайти рівновагу між такими пріоритетами як сім’я, робота, церковні покликання й особистий час. І я завжди міг виконувати все, що необхідно.
Як регіональний представник і територіальний сімдесятник двічі на рік я мав їхати до Солт-Лейк-Сіті на генеральні конференції, а оскільки на роботі я займав керівну посаду, то мені було нелегко більше ніж на тиждень залишити офіс. Я був налаштований здійснити подорож, і президент компанії знав мене й довіряв мені, коли я казав, що зможу з усім впоратися. Коли ми встановлюємо пріоритети, то здатні дати раду своїм проблемам. Я не зраджую своїм віруванням заради кар’єри. Як тільки ви приймаєте таке рішення, тоді у вашому серці панує спокій і ви робите те, що правильно. Нелегко дотримуватися своїх обов’язків та завітів, і це вимагає великої жертви, але коли ми так робимо, тоді отримані благословення будуть набагато переважувати нашу жертву.
Надійний шлях
Уявіть, що ви знаходитеся на одному березі потоку, а на іншому—ваше вічне щастя. Вам потрібні у житті камені, що допоможуть перебратися через потік. Наприклад, прийміть рішення поїхати на місію, укласти шлюб у храмі й мати сім’ю. Готуючись до кожної з цих подій, ви будете на шляху, що веде до кінцевої мети.
Коли було оголошено про побудову Сеульського храму в Кореї, ми всі були дуже раді. Ми знали, що без храму наше життя за євангелією не буде повним. На будівництво храму знадобився певний час, але благословення храму поглибили в людях коріння свідчення й віри. Коли вони приходять до храму, то стають більш відданими євангелії і йдуть дорогою до своєї кінцевої мети.
Тож я закликаю вас, молоді люди, встановлювати проміжні камені-цілі у своєму житті. Вони будуть для вас допомогою і захистом. Я знаю, що, залишаючись вірними нашим завітам, ми зробимо своє життя більш повноцінним і матимемо благословення.