Як я приборкала гординю заради шлюбу

Як і будь-яка подружня пара ми з чоловіком мали певні розбіжності в поглядах у своєму подружньому житті. Але один випадок особливо закарбувався у моїй пам’яті. Я вже не можу пригадати причини нашої незгоди, але все закінчилося тим, що ми перестали розмовляти, і я добре пам’ятаю, що вважала винним в усьому чоловіка. Я була переконана, що абсолютно нічого не зробила такого, за що мала пробачатися.

День ішов, а я чекала, коли чоловік вибачиться. Звичайно ж, він не бачив за собою ніякої провини. Але ж було так очевидно, що він завдав мені душевного болю. Я відчувала, що повинна за себе постояти. То було питання принципу.

Коли день добігав кінця, я почала розуміти, що чекаю даремно, отже звернулася до Господа в молитві. Я молилася, щоб мій чоловік усвідомив, що він зробив і як це шкодило нашому шлюбу. Я молилася, щоб він відчув натхнення вибачитися і наше непорозуміння закінчилося.

Під час молитви я отримала сильне відчуття, що маю піти до чоловіка й вибачитися. Я була трохи вражена цим відчуттям і відразу ж у своїй молитві вказала на те, що не зробила нічого неправильного, то чому ж я мала вибачатися. У розумі виникло виразне запитання: “Ти хочеш бути правою чи заміжньою?”

Розмірковуючи над цим запитанням я зрозуміла, що можу триматися за свою гординю й чекати, поки він вибачиться, але скільки доведеться на це чекати? Дні? Я відчувала себе нещасною, коли ми не розмовляли одне з одним. Я зрозуміла, що хоча цей окремий випадок не стане кінцем нашого шлюбу, але якщо я завжди буду непоступливою, з роками це може призвести до серйозних наслідків. Тож я вирішила, що більш важливо мати щасливий, сповнений любові шлюб, ніж бути неприступною у своїй гордовитості в таких питаннях, дріб’язковість яких стане очевидною з часом.

Я пішла до чоловіка й вибачилися за те, що засмутила його. Він також вибачився, і невдовзі ми були щасливі й відчували любов та єдність.

З того часу траплялися випадки, коли мені знову доводилося ставити собі те ж саме запитання: “Ти хочеш бути правою чи заміжньою?” Я така вдячна за той прекрасний урок, який я засвоїла у перший же раз, коли переді мною постало це запитання. Той випадок завжди допомагав мені поновити бачення перспективи й віддати перевагу моєму чоловікові та шлюбу перед гординею.