2010
Для молоді: Зробити храм складовою свого життя
2010


Зробити храм складовою свого життя

Для молоді

Хоча ви готуєтеся до отримання храмових обрядів у майбутньому, храм може справити глибокий вплив на ваше життя вже зараз.

Храм—це найсвятіше місце на землі—місце, де земля і небеса зустрічаються і де ми почуваємо себе ближче до Небесного Батька й Ісуса Христа. Хоча ви готуєтеся до отримання своїх храмових обрядів у майбутньому, храм може справити глибокий вплив на ваше життя вже зараз. Ось що ви можете робити, щоб храм став складовою вашого життя з юності.

Брати участь у хрищенні за померлих

Гідні молоді чоловіки й жінки старші 12 років можуть відвідувати храм і христитися за своїх родичів, які померли без хрищення. Президент Томас С. Монсон говорив про радість, яку приносить таке служіння:

“Одного ранку я йшов до храму і побачив групу молодих жінок, які рано-вранці брали участь у хрищеннях за тих, хто вже помер. Їхнє волосся було мокрим. Посмішки сяяли. Їхні серця були сповнені радістю. Одна дівчина повернулася обличчям до храму та висловила свої почуття: “Це найщасливіший день у моєму житті”,—сказала вона”1.

Тринадцятирічна Джессіка Хан з Дафейну, шт. Алабама, охристилася за кількох своїх родичів у храмі Атланти, шт. Джорджія. Хоча їй довелося п’ять годин їхати до храму, але, за її словами, отриманий досвід був прекрасним. “Я відчувала щось неймовірне, коли одягнула чисте біле вбрання і христилася за своїх предків,—каже вона.—Мені здавалося, ніби я з ними знайома”.

Ходіть до храму якомога частіше. Там ви зможете відчувати радість, допомагаючи іншим отримати благословення хрищення.

Допомагайте у веденні храмової роботи

Є багато способів допомагати у веденні храмової роботи, навіть якщо ви самі не можете часто ходити до храму. Ви можете досліджувати інформацію про своїх предків і слідкувати за тим, щоб за них виконувалися храмові обряди. Ви можете запропонувати допомогу в догляді за малими дітьми, щоб ваші батьки могли піти до храму. Оскільки храмове служіння приділяє так багато уваги сім’ям, ви можете докладати зусиль, щоб зміцнювати свою сім’ю. І ви можете ділитися з іншими своїм свідченням про те, що храм—це дійсно дім Господа.

Жити так, щоб бути гідними відвідування храму

Оскільки храм це таке священне місце, Господь встановив високі норми, яких ми маємо дотримуватися в житті, перш ніж увійдемо всередину храму. Президент Дітер Ф. Ухтдорф казав, що “норми, встановлені Господом у запитаннях для отримання храмової рекомендації, є дуже схожими на ті норми, що знаходяться у брошурі Заради зміцнення молоді. У часи спокою, так само як і у часи великих спокус, ці норми і спрямування Святого Духа допоможуть вам робити правильний вибір… Те, як ви застосовуєте ці норми, казатиме багато про те, хто ви є і ким ви хочете стати”2.

Живіть за Господніми нормами і ви будете гідними увійти до храму. Наявність бажання увійти до храму в майбутньому може допомогти вам не піддатися спокусі сьогодні. “Це буде причиною залишатися гідними,—сказав 16-річний Марлон Руїс із Санрайза, шт. Флорида.— Поки у вас є ця мета, ви завжди думаєте про те, що робите, бо ви не можете увійти в храм, якщо ви не гідні цього”.

Планування храмового шлюбу

“Я дивлюся на храм і думаю про те, що колись там укладу шлюб,—каже 16-річна Анніка Райтмаєр з Осло, Норвегія.— Я знаю, що обіцяння, які ми даємо у храмі, це обіцяння Господу. Те, про що ми там дізнаємося, не зміниться й не зникне”.

Помістіть зображення храму там, де ви його часто будете бачити, і чекайте на день, коли пройдете власні храмові обряди.

Коли Джоді Хейзелбейкер з Амерікан-Форк, шт. Юта, було 14 років, вона відвідала храм Маунт-Тімпаногос, шт. Юта, під час днів відкритих дверей. “Коли я проходила повз кімнату нареченої, то на хвильку зупинилася, щоб подивитися в дзеркало,—пригадує вона.— Коли я дивилася, то змогла побачити себе в майбутньому, одягнуту в прекрасну весільну сукню, з усмішкою на обличчі. Я знала, що саме в цьому місці я укладу шлюб—у храмі, ближче до Небесного Батька”.

Посилання

  1. Томас С. Монсон, “Ваша целестіальна подорож”, Ліягона, лип. 1999, с. 115.

  2. Дітер Ф. Ухтдорф, Ліягона, трав. 2006, с. 44.