Святий храм

Є багато причин того, чому людина повинна бажати приходити до храму. Здається, що навіть зовнішній вигляд храму наводить на думку про його глибинні духовні цілі. Це стає ще більш очевидним у його стінах. Над входом у храм є напис “Святість Господу”. Коли ви заходите в будь-який освячений храм, ви—у домі Господа.

У храмах члени Церкви, які підготували себе, можуть взяти участь у найпіднесеніших викупительних обрядах, які були відкриті людству. Там під час священної церемонії особа може бути омита, помазана, навчена, обдарована і запечатана. А коли ми отримаємо ці благословення для себе, то можемо зробити це для тих, хто помер, не маючи можливості зробити це. У храмах священні обряди виконуються однаково для живих і для померлих.

Якщо ви ретельно читаєте Писання, то вам відкриється, що Господь не все розповідав усім людям. Було встановлено кілька обмежень, які були передумовами для отримання священної інформації. Храмові церемонії підпадають під цю категорію.

Ми не обговорюємо храмові обряди поза стінами храмів. Ніколи не було наміру зробити так, щоб знання про ці храмові церемонії стали надбанням лише вузького кола вибраних, які б стежили, щоб про ці церемонії більше ніхто ніколи не дізнався. Насправді ж усе зовсім не так. Ми докладаємо великих зусиль, щоб спонукати кожну душу здобувати право і готуватися до отримання храмового досвіду. Ті, хто побував у храмі, були навчені ідеалу: колись кожна жива душа і кожна душа, яка коли-небудь жила, матиме можливість почути євангелію і прийняти чи відхилити те, що дає храм. Якщо ця можливість відкидається, то робить це сама людина.

Обряди і церемонії храму прості. Вони прекрасні. Вони священні. Вони не розголошуються, щоб не потрапити до тих, хто не готовий їх отримати. Допитливість—це не підготовка. Глибокий інтерес сам по собі не є підготовкою. Підготовка до обрядів включає в себе кілька підготовчих етапів. Людина, яка приходить як запрошений гість у дім Господа, повинна мати віру, покаятися, охриститися, бути конфірмованою, гідною, зрілою і достойною.

Усі, хто є гідними і відповідають усім вимогам, можуть увійти до храму для отримання священних церемоній і обрядів.

Як тільки ви відчули цінність храмових благословень і святість обрядів, що виконуються у храмі, ви не будете піддавати сумніву високі стандарти, установлені Господом для того, щоб увійти у святий храм.

Ви повинні отримати дійсну рекомендацію, щоб бути допущеними у храм. Ця рекомендація має бути підписаною відповідними чинами Церкви. Тільки ті, хто є гідними, можуть іти у храм. Перш ніж ви отримаєте власні храмові обряди, ваш єпископ чи президент філії має відповідальність визначити вашу особисту гідність під час співбесіди. Ця співбесіда дуже важлива, бо це є нагодою разом із висвяченим Господнім слугою дослідити спосіб вашого життя. Якщо у вашому житті щось негаразд, єпископ допоможе вам виправити це. Завдяки цій процедурі ви зможете підтвердити свою гідність або отримати допомогу, щоб увійти в храм з дозволу Господа.

Співбесіда для отримання храмової рекомендації проводиться приватно між єпископом і членом Церкви. Під час такої співбесіди члену Церкви ставлять запитання стосовно особистої поведінки, гідності, а також відданості Церкві та Церковним чинам. Особа має підтвердити, що вона морально чиста і виконує Слово мудрості, сплачує повну десятину, живе в гармонії з ученнями Церкви, не має ніяких справ з відступницькими угруповуваннями і не співчуває їм. Єпископ діє відповідно до настанов про суворе дотримання конфіденційності під час врегулювання цих питань з кожною особою, з якою проводиться співбесіда.

Прийнятні відповіді на запитання єпископа покажуть, чи гідна ця особа отримати храмову рекомендацію. Якщо ця людина не виконує заповіді або щось у її житті треба привести до ладу, то їй необхідно по-справжньому покаятися перед тим, як отримати храмову рекомендацію.

Після того як єпископ провів таку співбесіду, президент колу також проводить з вами співбесіду перед тим, як ви зможете пройти свої храмові обряди.

До того, як ви підете до храму вперше, і навіть після багатьох відвідувань, вам корисно буде знати, що навчання у храмі відбувається за допомогою символів. Господь, Взірцевий Учитель, навчав переважно у такий спосіб.

Храм—це велика школа. Це дім пізнання. У храмах підтримується атмосфера, ідеальна для викладання високих духовних матерій. Покійний старійшина Джон А. Відтсоу, з Кворуму дванадцятьох, був видатним президентом університету і всесвітньо відомим вченим. Він дуже благоговійно ставився до храмової роботи і якось сказав:

“Храмові обряди охоплюють весь план спасіння, як його час від часу викладають провідники Церкви; у храмі прояснюються важкі для розуміння матерії. Храмові вчення не перекручуються і не вивертаються, аби пристосувати їх до великої схеми спасіння. Філософська завершеність ендаументу є одним з великих аргументів на користь достовірності храмових обрядів. Більш того, ця всеохватність огляду і роз’яснення плану євангелії робить храмове богослужіння одним з найефективніших методів для того, щоб освіжити знання всієї структури євангелії (“Temple Worship,” Utah Genealogical and Historical Magazine, Apr. 1921, с. 58).

Якщо ви йтимете до храму і пам’ятатимете, що навчання там відбувається за допомогою символів, то ви, належно налаштувавшись духовно, обов’язково підете звідти з розширеним баченням, з піднесеними почуттями, з поглибленим духовним знанням. План навчання—чудовий. Він натхненний. Сам Господь, Взірцевий Учитель, постійно навчав Своїх учнів за допомогою притч—словесного способу передачі символами того, що інакше могло стати важким для розуміння.

Храм сам по собі стає символом. Якщо ви бачили якийсь храм уночі, повністю освітлений, то знаєте, яким це може бути вражаючим видовищем. Дім Господа, вихоплений світлом із темряви, стає символом сили і натхнення євангелії Ісуса Христа, що стоїть як маяк у світі, який дедалі більше заглиблюється в духовну темряву.

Зайшовши в храм, ви знімаєте свій звичайний одяг і вбираєтесь у білий храмовий. Це переодягання відбувається у кімнаті для перевдягання, де кожному відводиться шафка і відокремлена кабінка. У храмі ретельно підтримується ідеал скромності. Склавши свій одяг у шафку, ви залишаєте разом з ним свої турботи, хвилювання і все те, що може відволікати вашу увагу. Ви виходите з цього невеличкого особистого місця для переодягання, вбрані в біле, і відчуваєте єдність та рівноправність, бо всі навколо вас одягнені однаково.

Для тих з вас, хто очікує храмового шлюбу, можливо, цікаво дізнатися, як це відбувається. За межами храму ми не цитуємо слова, сказані під час обряду запечатування, але ми можемо описати кімнату для запечатування, прекрасну за своїм призначенням, тиху, сповнену духом і освячену священною роботою, яка в ній виконується.

До того, як пара підійде до олтаря для виконання обряду запечатування, служитель має привілей дати деякі поради, а молода пара—прийняти їх. Наприклад, до молодої пари можуть звернутися з такими словами:

“Сьогодні ваше весілля. Вас переповнюють почуття, пов’язані з укладанням шлюбу. Храми збудовані як святилища для таких обрядів, як цей. Ми зараз перебуваємо не у світі. Ніщо мирське не має тут сили і не повинно впливати на те, що ми робимо тут. Ми облишили мирське, увійшовши в храм Господа. Цей день стає найважливішим у вашому житті.

Вас народили і привели в цей світ батьки, які дали вам смертну скинію для перебування вашого духа. Кожного з вас було охрищено. Хрищення, священний обряд, є символом очищення, символом смерті і воскресіння, символом приходу в оновлене життя. Воно передбачає покаяння і відпущення гріхів. Причастя Господньої вечері—це відновлення завіту хрищення, і ми можемо, якщо будемо жити заради цього, отримати відпущення своїх гріхів.

Ви, наречений, були висвячені у священство. Спочатку вам було даровано Ааронове священство і, можливо, ви пройшли через усі його чини—диякон, учитель і священик. Потім настав день, коли Ви стали гідним отримати Мелхиседекове священство. Це священство, вище священство, визначається як священство за найсвятішим чином Бога, або Святе священство за чином Сина Божого (див. Алма 13:18; Геламан 8:18; Учення і Завіти 107:2–4). Вам було дано чин у священстві. Тепер Ви старійшина.

Кожний із вас отримав власний ендаумент. Під час ендаументу вас було наділено вічним потенціалом. Але все це, у певному розумінні, було попередньою підготовкою, щоб ви могли підійти до олтаря, аби запечататися як чоловік і дружина на час і на всю вічність. Зараз ви стаєте сім’єю, яка зможе брати участь у створенні життя, мати можливість через відданість і жертву приводити у світ дітей, виховувати їх і піклуватися про них упродовж всього їхнього смертного життя, і одного дня побачити, як вони, так само, як ви зараз, прийдуть, щоб взяти участь у цих священних храмових обрядах.

Ви прийшли сюди добровільно, і вас визнали гідними. Прийняти одне одного у шлюбному завіті є великою відповідальністю, яка принесе незліченні благословення”.

Щоб зрозуміти історію храмової роботи і вчення про неї, ми повинні зрозуміти, що являє собою влада запечатування. Нам слід хоч трохи уявляти, чому ключі, які дають повноваження використовувати владу запечатування, мають вирішальне значення.

“Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: “За кого народ уважає Мене, Сина Людського? …

А Симон Петро відповів і сказав: “Ти Христос, Син Бога Живого!”

А Ісус відповів і до нього промовив: “Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.

І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.

І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!” (Матвій 16:13, 16–19).

Петро мав тримати ключі. Петро мав тримати владу запечатування, те повноваження, яке несе в собі силу зв’язувати або запечатувати на землі, чи розв’язувати на землі, і так воно буде на небесах. Ці ключі належать Президентові Церкви—пророкові, провидцеві й одкровителю. Ця священна влада запечатування знаходиться зараз у Церкві. Тими, хто знає значення цього повноваження, ніщо не сприймається з більш священним трепетом. Ніщо не оберігається так ретельно. У конкретний час на землі є порівняно небагато чоловіків, яким дано владу запечатування. У кожному храмі є брати, які отримали владу запечатування. Її не можна отримати ні від кого, крім пророка, провидця й одкровителя і Президента Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Пророк Джозеф Сміт говорив, що йому часто ставили запитання: “Хіба ми не можемо отримати спасіння, не проходячи всі ці обряди і т.п.?” Він відповідав: “Ні, не повноту спасіння”. Ісус казав: “Багато осель у домі Мого Отця, і Я піду приготувати місце для вас”. [Див. Іван 14:2.] Дім у цьому випадку потрібно було перекласти як царство; і будь-яка особа, яка піднесена до найвищого царства, має жити за целестіальним законом, і за повнотою закону теж” (у History of the Church, 6:184).

Храми є серцевиною духовної сили Церкви. Ми повинні очікувати, що ворог буде намагатися заважати нам, як Церкві, так і кожному окремо, у нашому стремлінні брати участь у цій священній і натхненній роботі. Храмова робота викликає такий великий опір, тому що вона є джерелом значної духовної сили для святих останніх днів і всієї Церкви.

Під час служби, присвяченої закладенню наріжного каменя храму в Логані, штат Юта, президент Джордж К. Кеннон, тоді член Першого Президентства, зробив таку заяву:

“Кожний камінь, який закладено в основу храму, і кожний храм, збудований за повелінням, яке Господь відкрив Своєму святому священству, зменшує силу Сатани на землі і збільшує силу Бога і Божества, з могутньою силою рухає небеса заради нас, закликає і прикликає на нас благословення Вічних Богів і тих, хто перебуває в їхній присутності” (у “The Logan Temple,” Millennial Star, Nov. 12, 1877, 743).

Коли члени Церкви мають труднощі або над ними висить тягар прийняття дуже важливих рішень, то вони, як правило, ідуть у храм. Це гарне місце, щоб подбати про свої турботи. У храмі ми можемо отримати бачення духовної перспективи. Там, під час храмового служіння, ми “відокремлені” від світу.

Часом наш розум буває настільки переобтяжений проблемами і так багато всього одночасно вимагає від нас безпосередньої уваги, що ми не можемо ясно думати і бачити. Складається враження, що у храмі пил того, що відволікає, осідає, туман та імла розвіюються, і ми можемо “бачити” те, що до цього не могли бачити, і знайти шлях подолання своїх труднощів, про який ми раніше не знали.

Господь благословить нас, коли ми будемо ходити і виконувати священну обрядову роботу в храмах. Благословення там не будуть обмежені тільки нашим храмовим служінням. Ми отримаємо благословення в усіх наших справах.

Жодна робота не захищає цю Церкву так, як храмова робота і генеалогічні дослідження, які з нею пов’язані. Жодна робота не дає більшого духовного очищення. Жодна робота, яку ми виконуємо, не дає нам більшої сили. Жодна робота не вимагає вищого рівня праведності.

Наша робота у храмі є щитом і захистом для кожного окремо і для всіх разом.

Отже, прийдіть у храм—прийдіть і прагніть благословень. Це священна робота.