Вишиті хрестиком поні

Майже рік я вишивала хрестиком зображення двох поні. Коли робота підходила до кінця, я зрозуміла, що, вишиваючи одного з поні, помилково скористалася не тим кольором ниток. Оскільки він підходив до кольору поні, я не зрозуміла, що зробила помилку, аж поки не побачила, що цей відтінок зливається з іншими кольорами на вишивці.

Це мене дуже розстроїло. Я витратила на вишивання картини рік, і тепер думка про те, що треба розпороти все, що я вишила не тим кольором, просто приголомшила мене. Зі сльозами на очах я викинула свою картину у кошик для сміття.

Сівши за стіл, на якому тримала все необхідне для шиття, я сумувала над втратою красивої вишивки поні і думала про те, щоб взятися за іншу роботу. Але я нічого не могла робити. Я просто не могла дозволити, щоб вишивка, якій я присвятила стільки часу, просто зникла. Я відкрила кошик для сміття і взяла з нього вишивку. Зі зворотного боку я знайшла вузлик тієї нитки, яка не підходила, й акуратно відрізала його. Перевернувши вишивку лицьовим боком, я почала розпорювати ту нитку.

Іноді розпорювання просувалося швидко, а іноді це було нелегко. Я не дуже добре знала, як виправити те, що я зробила. Часом доводилося розрізати нитку на кожному з хрестиків. Мій син сказав, що вражений тим, що я перероблюю всю роботу, аби зробити її як слід. Зрештою, то була лише вишивка.

Розпорюючи вишивку, я почала думати про покаяння і про те, як важко було виправити деякі з помилок, яких я припустилася. Щире покаяння неможливе без сильного бажання, праці й страждань, але воно варте всіх зусиль.

Коли я знову вишивала того коня, то знову пригадала, що покаяння дозволяє Спокуті Ісуса усунути з мого життя плями всіх гріхів і допомогти мені почати все спочатку. Мої “поні покаяння” висять у домі й служать милим, однак яскравим нагадуванням про те, що я маю робити все правильно, не здаватися, коли трапиться помилка, й пам’ятати, що, завдяки покаянню, Спокута все може змінити.