У навчанні, присвяченому Довіднику, наголошується на роботі спасіння

Назвавши ці збори “другою нагодою зрозуміти, як ефективніше застосовувати Довідник”, президент Айрінг закликав провідників збільшити їхню здатність отримувати одкровення.

“Лише через Духа ви будете знати, як застосувати те, що прочитали в Довіднику,—сказав він.—… Можливо, вам здасться, що марно чекати або навіть сподіватися на потік одкровень, потрібних вам у щоденному служінні. Він не може прийти без віри й наполегливої праці, але це можливо”.

Президент Айрінг пообіцяв: якщо провідники будуть працювати і молитися, щоб “розуміти і керуватися словами життя”, які дано їм, Господь допомагатиме їм служити й бути провідниками, надаючи їм додаткові сили.

“Довідник є доктринальним,—сказав старійшина Оукс,—і він коротший за попередній, бо стосовно багатьох питань в ньому не вказуються правила або не даються вказівки. Замість цього в ньому даються принципи, які натхненні провідники можуть застосовувати … відповідно до їхніх місцевих обставин”.

Старійшина Беднар і старійшина Крістофферсон застерегли провідників, щоб вони не пропускали початкові розділи Довідника 2, бажаючи дізнатися про ті чи інші правила у подальших розділах. Початкові розділи закладають доктринальну основу для розуміння і застосування принципів і правил, що вказуються далі в Довіднику.

За словами старійшини Беднара, якщо в основі Довідника “лежать принципи і подається небагато пояснень до їх застосування, то це вимагає від всіх нас бути набагато більше духовно вимогливими і ретельними”.

“Щодо питань доктрини, завітів та політики, встановленої Першим Президентством та Дванадцятьма, ми не вносили зміни у Довідник,—сказав старійшина Нельсон.— Адаптація дозволяється стосовно деяких інших заходів, щоб це відповідало місцевим обставинам”.

За словами старійшини Портера, розділ 17 “Однаковість і адаптація” було вміщено в Довідник, щоб допомогти місцевим провідникам дослухатися до Духа і визначати, коли доречно адаптувати певні програми. У цьому розділі пояснюється, що не може бути зміненим, і вказується п’ять умов, за яких можна робити адаптацію: сімейні обставини, обмеженість у транспортному сполученні та зв’язку, малочисельні кворуми або класи, недостатня кількість провідників і умови безпеки.

“Належні адаптаційні зміни Церкву не послаблюють; вони її зміцнюють”,—написав старійшина Портер у зверненні, зачитаному старійшиною У. Крейгом Цвіком. Здійснюючи адаптацію за натхненням, місцеві провідники не повинні відчувати, що вони якось занижують те, що має бути в ідеалі. “Кожний підрозділ Церкви має доступ до доктрин, обрядів, сили священства і дарів Духа,—усього того, що необхідно для спасіння й піднесення Божих дітей”,—написав старійшина Портер.

Зміни, зроблені у Довіднику 2, призначені, щоб просувати далі роботу зі спасіння. Президент Айрінг сказав: “Довідник стане для вас скарбом, якщо з його допомогою ви направлятимете інших обирати шлях до вічного життя. Така його мета”.

У розділі 5, що має назву “Робота зі спасіння в приході та колі”, зібрано разом багато тем, які раніше освітлювалися окремо, у т.ч. місіонерська робота членів Церкви, утримання навернених, активізація, храмова і сімейно-історична робота й навчання євангелії.

“Павло сказав, що в цьому розподілі повноти часів усе буде об’єднано в одне у Христі,—сказав старійшина Беднар (див. Ефесянам 1:10).—Це—одна робота”.

Наприклад, те, що до цього вважалося окремими місіями Церкви, є “тією ж самою роботою у різних сферах”,—сказав він. Місіонерська робота—це проголошення євангелії і запрошення інших людей отримати священні обряди та укласти завіти. Удосконалення святих, у т.ч. утримання, активація і навчання,—це робота із запрошення людей до шанування обрядів та завітів. Викуплення мертвих завдяки сімейно-історичній та храмовій роботі—це надання можливості отримати обряди й укласти завіти за померлих.

Старійшина Холланд сказав, що загалом зміни, внесені в Довідник, приводять до розуміння, що провідники кворумів та допоміжних організацій знаходяться на раді приходу не лише для того, щоб думати про членів свого кворуму і своєї допоміжної організації, але щоб вони спільно відповідали за духовне благополуччя всіх членів приходу.

Старійшина Кук допоміг роз’яснити, як деякі зміни стосовно правил в Довіднику 2 сприяють роботі зі спасіння.

Він наголосив на важливості того, що тепер питання благополуччя будуть обговорюватися на зборах єпископів і ради приходів, а збори з благополуччя більше проводитися не будуть. Він пояснив, що збільшується роль провідників Мелхиседекового священства у наданні порад членам кворумів. Далі він роз’яснив зміни, що дозволяють батькам, які не є повною мірою гідними входження в храм, за певних обставин брати участь в обрядах і благословеннях членів сім’ї.

“Головне—не реалізація програм чи керування організацією,—сказав старійшина Беднар.—Це необхідно, але цього недостатньо. Це робота зі спасіння. І коли ми починаємо думати про обряди і завіти, тоді провідники священства будуть ставити належні запитання, яким є наступний обряд, потрібний у житті цієї людини чи сім’ї, і як ми можемо допомогти у підготуванні до нього”.

Старійшина Скотт висловив стурбованість тим, що в деяких місцях провідники не користуються можливістю запрошувати жінок на спільні наради. “Коли [жінок] запрошують до участі на зборах ради, їхні ідеї завжди є корисними й натхненними”,—сказав він.

Провідники можуть заохочувати сестер до участі у зборах ради, називаючи їх по імені і виражаючи їм вдячність за висловлення цікавих думок і рекомендацій, як пояснив старійшина Скотт.

“Додаткове благословення, що приходить у домівки провідників священства”, які дотримуються цих настанов, полягає в тому, що “ці чоловіки починають більше цінувати священну роль своїх дружин у себе вдома”,—додав він.

Він навчав, як важливо прагнути одностайності серед членів ради. Коли виникає це відчуття, провідник може його розпізнати і запропонувати проголосувати. У випадках, коли члени ради можуть бути не одностайними, провідники повинні спитати думку кожного члена ради приходу, висловити вдячність за їхні думки, прийняти рішення і попросити членів ради приходу спільно підтримувати виконання цього рішення. Старійшина Скотт підкреслив важливість конфіденційності у питаннях, які розглядаються на раді приходу.

Старійшина Нельсон завершив навчання, висловивши три сподівання: що спрощення сприятиме тому, що час і ресурси членів Церкви будуть витрачатися більш ефективно, що сила священства буде зростати у кожного носія священства, щоб благословляти кожну окрему людину і кожну сім’ю в Церкві, і що кожний член Церкви зможе відчувати себе більш відданим і кращим учнем Христа.