Ідеї для домашнього сімейного вечора
У цьому номері є статті та вправи, якими можна скористатися на домашньому сімейному вечорі. Далі подано кілька прикладів.
“Завжди пам’ятати Його”, сторінка 20: Подумайте сім’єю над порадою старійшини Крістофферсона: “ Ми можемо почати з того, що проаналізуємо всі складові свого життя й організуємо їх за пріоритетністю таким чином, щоб у центрі був Спаситель”. Обговоріть деякі з благословень, згаданих старійшиною Крістофферсоном, які приходять, якщо ми “завжди пам’ятаємо Спасителя”.
“Сила Писань”, сторінка 52: Прочитавши цю статтю разом, запропонуйте членам сім’ї поділитися почуттями про читання Писань і відвідування семінарії. Запропонуйте їм написати у щоденниках свої свідчення про силу Писань. Заохочуйте своїх малих дітей вивчати і заучувати напам’ять вірші для опанування.
“Посередник Ісус Христос”, сторінка 56: Читаючи разом цю статтю, попросіть членів сім’ї послухати, яким важливим є посередник. Спитайте їх, що могло б статися, якби посередник не допоміг боржнику. Ви також можете прочитати уривки з Писань і обговорити, яким чином Спаситель є нашим посередником. Прочитайте й обдумайте 2 Нефій 2:27–28 і Алма 42:24–25.
“Різні костюми”, сторінка 70: Можна запропонувати членам сім’ї вбратися у якісь костюми або в когось переодягтися. Дайте кожному можливість розказати, хто вони є. Прочитавши оповідання, поясніть, що яку б ми роль не грали, ми завжди є дітьми Бога.
Щасливі часи і вічні узи
Коли мої діти були ще малими, їм подобалося після домашнього сімейного вечора гратися в ігри. Однією з їхніх улюблених була гра “Слон Транкі”, названу через пісеньку, яку наша донечка, Джоселін, вивчила в дитсадочку. Після того, як ми всі разом її проспіваємо, я ставав Транкі та катав дітей на своїй спині. Спочатку мого дворічного сина Джорджа; потім ще сідала моя чотирирічна донька Джоселін; а потім вже мені на спину залазила моя дружина Елізабет. З трьома ними на спині я возив їх навкруги по нашій вітальні. Нам було дуже весело.
Пройшли роки, і обоє моїх дорослих дітей чекали на їхні покликання на місію. На одному з домашніх сімейних вечорів вони згадали про гру “Слон Транкі”. Ми разом заспівали ту пісеньку; а потім, через стільки років, я знову став слоном. Спочатку мій син, потім донька, а за ними і їхня мати залізли мені на спину. Я розтягся на підлозі, і всі ми розсміялися.
Пам’ять про це викликає в нас вдячність до пророків, які навчили нас проводити домашній сімейний вечір. Ми дізналися: якими б простими не були наші сімейні вечори, найважливішим є те, що ми переживаємо щасливі часи зі своїми сім’ями, часи, які зміцнюють вічні узи.
Віктор Г. Чаука Рівера