На конференції мене зворушило послання Президента Нельсона про те, що Бог хоче розмовляти зі мною і повідомити, чого Він від мене очікує. Сьогодні я подумав, що спробую це робити. Я молився, аби мати можливість комусь сьогодні допомоги. Після обіду мені потрібно було заправити пальним свій автомобіль. У мене з’явилася думка, що мені потрібно заплатити за чиєсь пальне. Не без скептицизму я подумав: “Ну, побачимо”. Я почав заправлятися. Поруч зі мною зупинився мінівен, і з нього вийшла жінка з сином. Вона відкрила свою сумочку й почала в ній щось шукати.
Я вже заправився, коли почув, як вона дещо несміливо сказала: “Вибачте”. Я обернувся і побачив її схвильоване обличчя.
Я сказав, що планував оплатити сьогодні комусь пальне. “Мабуть, ця людина---це ви”. Жінка була здивована. Вона розплакалася. “Хтось сьогодні за вами пильнує”,---сказав я. Я обійшов бензоколонку і вставив свою кредитну картку. Після всього я сів у машину й поїхав з абсолютною впевненістю, що хтось там вгорі пильнує мене також. Дякую, Боже, за пророка!”
—Джонатан Бенсон, цією історією він поділився на сторінці Ліягони в Facebook