Яскраве свідчення

Я живу на Шрі-Ланці. Це прекрасний острів біля південного узбережжя Індії. У нас тропічні ліси, небесно блакитне море і стародавні історичні руїни. Я люблю свою країну!

В моїй школі є діти з багатьох країн. Серед них є християни, мусульмани, індуїсти чи буддисти. Ми всі по-доброму і дружелюбно ставимося одне до одного.

Одного разу в учнів-християн були особливі збори. Нас запросили поділитися своїми свідченнями. У залі запала тиша. Ніхто не виходив на сцену. Всі дуже боялися! Я дуже сором’язлива, тому і в мене були такі почуття.

Тоді мене огорнула тепла хвиля і я відчула, як Святий Дух сказав мені: “Іди, іди”. Я швидко помолилася в серці. Я вийшла на сцену, а в животі ніби метелики літали.

Я сказала однокласникам, що Небесний Батько любить нас і хоче, щоб ми з ним часто розмовляли. Я розповіла про свій молитовний досвід. Я сказала, що знаю про те, що Небесний Батько завжди мене чує і хоче допомогти. Я була рада, що знайшла в собі сміливість свідчити. У мене було таке відчуття, ніби я була сяючим світлом у тихій кімнаті.

Моя улюблена історія в Книзі Мормона—та, де Нефій каже, що піде і зробить те, що наказав Господь. Я сподіваюся, що завжди зможу мати сміливість робити те, що очікує від мене Небесний Батько.