Незнайомці, які були моєю сім’єю
Джефф Мессерлі
шт. Юта, США
Ілюстрація Аллена Гарнса
Одного разу пізно ввечері мій син Гаррет зателефонував з міста О-Клер, шт. Вісконсін, США. Разом з дружиною Шеллі й трьома дітьми вони подорожували з Алабами, де Гаррет був на військових маневрах, до військово-повітряної бази Мінот у Північній Дакоті. Він розповів, що під час подорожі штатом Вісконсін Шеллі сильно захворіла. Вони знайшли лікарню, і Шеллі призначили наступного ранку невідкладну операцію з видалення апендициту.
Я приготувався летіти до них, але не міг прибути раніше, ніж через день. Мій син хвилювався, що ж буде робити з дітьми—віком п’ять років, один рік і три місяці,—поки їхню маму будуть оперувати. Нікого не знаючи у тій місцевості, він вирішив зателефонувати єпископу в Міноті, хоча вони й не були знайомі. Єпископ у Міноті сказав, що зателефонує єпископу в О-Клер.
Наступного ранку єпископ в О-Клер разом з президентом Товариства допомоги прийшли до Гаррета в готель. Вони сказали, що будуть раді подбати про дітей, поки Шеллі буде на операції. Пізніше Шеллі сказала, що абсолютно спокійно довірила двом незнайомцям—які були її сім’єю в євангелії—догляд за дітьми. Коли я приїхав у О-Клер, Шеллі одужувала, і мої онуки знову були з нею і Гарретом. Ми були вдячні за допомогу, отриману в час потреби.
Через кілька тижнів я дивився жовтневу генеральну конференцію 2016 року, коли президент Рассел М. Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Куди ви підете, щоб знайти повноцінну та натхненну церковну організаційну структуру, в якій вас навчають та підтримують чоловіки та жінки, які глибоко віддані служінню Господу, служачи вам і вашій родині?” “До кого ми підемо?”, Ліягона, лист. 2016, с. 91).
Я відразу ж подумав про те, що сталося в О-Клері. Таке благословення бути не лише членом Церкви, але і членом євангельської сім’ї, де ми можемо служити і благословляти одне одного, де б не були.