Пророцтво про війну, рецепт підтримання миру

Оскільки то був кінець року, пророка непокоїло наростання “ознак неспокою серед народів” (див. Учення і Завіти 87, вступ до розділу). Зокрема він мав на увазі епідемію холери в усьому світі та загрозу розпаду Сполучених Штатів “у найближчому майбутньому”. За його словами, у штаті Південна Кароліна, де люди не погоджувалися із вказівками та політикою федерального уряду, було “вида[но] укази, якими вони проголосили свій штат вільною та незалежною країною”¹.

25 грудня 1832 року через це занепокоєння серце і розум Джозефа було відкрито, і він отримав найвизначніше одкровення, відоме нам нині, як 87 розділ Учення і Завітів. У цьому одкровенні було передречено ключові аспекти Громадянської війни в Америці майже за 30 років до її початку. У ньому також чітко подається духовне спрямування для неспокійних часів будь-якого виду.

Зображення

Church video depiction of Joseph Smith at writing desk

Одкровення починається із застереження: невдовзі у Сполучених Штатах буде війна, яка розпочнеться “з бунту в Південній Кароліні” (вірш 1). У ході конфлікту “Південні штати відділяться від Північних” (вірш 3).

Якби пророцтво полягало лише в цьому, то можна було б сказати, що слова Джозефа Сміта є просто спостереженням, а не пророцтвом. У 1832 році уже було очевидно, що Південна Кароліна бунтує і що може початися війна.

Але є й багато чого іншого, що стосується цього пророцтва і подій навколо нього.

Джозефу було сказано, що:

• Цей конфлікт передуватиме війні, яку “буде пролито на всі народи” (вірш 3). Менше ніж за 50 років після закінчення Громадянської війни розпочалася перша з двох світових воєн.

• Усі ці конфлікти “зрештою закінч[а]ться смертю та нещастям багатьох душ” (вірш 1). На сьогодні більше американців загинуло під час Громадянської війни, ніж в усіх інших разом узятих війнах, у яких США брали участь². Навіть Авраам Лінкольн, президент Сполучених Штатів, у своєму виступі під час другої інавгурації зазначав, що: “Жодна сторона не сподівалася того розмаху чи тривалості війни, яких вона вже досягнула”^3. Втім якою б кривавою не була Громадянська війна, загальна кількість полеглих у ній здається мізерною в порівнянні з двома світовими війнами, які спалахнули пізніше і загальна кількість жертв яких коливається від 70 до 160 мільйонів життів^4.

Після того як у 1832 році криза, пов’язана з Південною Кароліною, минула і до початку Громадянської війни в 1861 році Джозефа не вважали навіть “спостережливим”. І його, і тих, хто вірив цьому пророцтву, брали на сміх.⁵

Старійшина Орсон Пратт (1811–1881), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, казав, що від того часу, як йому було 19 років, він проповідував про це одкровення по всій північній частині Сполучених Штатів. Як правило, до вчень, які він виголошував, ставилися, як до “повної нісенітниці”, з нього “сміялися і … глузували”. Особливо його увагу привернула реакція людей у Канзасі, багато з яких були впевнені, що якщо війна і почнеться, то неодмінно тут, оскільки прибічники за і проти рабства часто перебували у стані активного конфлікту, який іноді доходив до пролиття крові.

Але старійшина Пратт проголосив: “І ось! З часом [ці події] відбулися саме так, [як пророкував Джозеф], знову підтвердивши божественність цієї роботи і ставши ще одним доказом того, що це робота Бога і що Він виконує те, що сказав”⁶.

Розділ 87—детальний, безпомилковий, даний за 30 років наперед, опис ключових подій Громадянської війни та характеру світових війн (а також інших), які невдовзі настануть,— є потужним свідченням натхненної природи цього одкровення і пророчого покликання Джозефа Сміта. Втім у ньому міститься навіть більше.

Зображення

family walking outside a temple

Естамп і фон від Getty Images

Крім того, що в останні дні війни поширяться по землі, Джозефу було також сказано про голод, пошесті, землетруси, громи та сильну і яскраву блискавку, які “жителі землі” відчуватимуть на собі, аж поки не настане “повністю край усім народам” (вірш 6). Аби все це пережити, Господь дає одну, дуже чітку заповідь: “Стійте на святих місцях і не сходьте, доки день Господа не прийде” (вірш 8).

Як нещодавно пояснив старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Коли ми стоїмо на святих місцях, якими є наші праведні домівки, наші освячені каплиці, священні храми—ми відчуваємо присутність Духа Господа. Ми знаходимо відповіді на запитання, які бентежать нас, або спокій, щоб просто відкласти їх убік. Так діє Дух. У цих священних місцях в Царстві Бога на Землі від нас вимагається бути благоговійними, поважати інших, якнайкраще жити за євангелією і мати надію, щоб відкласти вбік наші страхи та шукати цілющу силу Ісуса Христа через Його Спокуту”⁷.

Але, як зазначає старійшина Разбанд, навіть у цих матеріальних місцях святості те, як ми стоїмо, є навіть більш важливим за те, де ми стоїмо. Ми повинні завжди жити у повноті світла Господа Ісуса Христа і відповідно до неї. Коли ми залишаємося непохитними у цьому, то стоятимемо у святому місці, де б ми фізично не перебували і які б небезпеки нас не оточували.

У 1942 році, в розпал Другої світової війни, в Келсі, шт. Техас, група святих останніх днів підійшла до Президента Гарольда Б. Лі (1899–1973), який на той час був членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Вони запитали: “Чи зараз настав той день для нас іти у Сіон, … де ми можемо мати захист від наших ворогів?”

Президент Лі поставився до цього запитання серйозно. Присвятивши час розмірковуванням, вивченню та молитві, він сказав: “Тепер я знаю, що місце захистку у цьому світі не пов’язано з жодним конкретним місцем; не має великого значення, де ми живемо; але найважливішим з усього є те, як ми живемо, і я зрозумів, що Ізраїль буде в безпеці лише тоді, коли [ми] дотримуємося заповідей, коли [ми] живемо так, щоб насолоджуватися супроводом, спрямуванням, втішенням і проводом Святого Духа Господа, коли [ми] готові слухати цих чоловіків, яких Бог призначив керувати й бути Його речниками, і коли ми виконуємо поради Церкви”⁸.

Передбачення, викладені у розділі 87, повністю здійснилися. Такі пророцтва мають допомагати нам зміцнювати віру в Христа і Його обраних служителів. Нам потрібна така віра, як ніколи раніше, бо це одкровення є також серйозним нагадуванням про ймовірні виклики, які чекають попереду.

У той час як світ продовжує чути про “війни і чутки про війни” (Учення і Завіти 45:26) та про безліч природних і спричинених людьми катаклізмів, нам слід бути вдячними за те що в святкову пору, 25 грудня 1832 року, вдумливий і натхненний пророк Божий приділив час тому, щоб почути і докладно записати слова застереження та спасительне повеління Самого Ісуса Христа. Про такий дорогоцінний Різдвяний дар ми можемо сказати: “Дає нам безпеку, приносить нам мир”⁹.