Мій смуток перетворився на вдячність

Зображення

немовля лежить на підлозі

Фотографія люб’язно надана автором

У вересні 2021 року наш наймолодший син Джоей пішов з життя, проживши лише два місяці. Незважаючи на молитви, піст, благословення священства й титанічні зусилля найкращих у світі лікарів, маленьке тіло Джоея не дало йому можливості далі жити.

В останні миті життя Джоея ми з дружиною тримали його на руках. Коли я побачив, як він востаннє вдихнув, усе всередині мене перевернулося. У відчаї й глибокому смутку я волав до Господа. У своїй милості Він відповів.

Мій смуток відразу ж перетворився на глибоке почуття вдячності, яке мені навіть важко описати словами. Я був приголомшений вдячністю за те, що Господь дав мені чудову дружину, чотирьох прекрасних дітей і завіти, які поєднують їх зі мною навіки. Я почувався, як Алма молодший, коли він пережив радість, настільки ж гостру, як і біль, який він до того відчував (див. Алма 36:20).

Переповнений вдячністю до Бога я осягнув дещо, що справило на мене глибоке духовне враження. Смуток, який я відчував через смерть мого сина, допоміг зрозуміти смуток, який, безперечно, відчував Небесний Батько, коли Його Син помер за мене і за всіх дітей Бога дві тисячі років тому. Оскільки Ісус Христос помер за нас, я знаю, що знову побачу свого сина.

Я трохи краще зрозумів, яку жертву принесли Небесний Батько і Його Син. Я відчув ще більшу вдячність за велику любов Бога.

Упродовж того часу, який минув після смерті сина, я часто думав про те, що відчув того дня. Смуток, вдячність і сильні духовні враження змінили мене назавжди. Я дійсно можу свідчити, що життєві випробування дають нам досвід і будуть нам на благо (див. Учення і Завіти 122:7), якщо ми дозволимо Господу впливати на наше життя і будемо триматися за віру в Спасителя і Його Спокуту.