2023
Анжелині маленькі соняшники
Квітень 2023


“Анжелині маленькі соняшники”, Ліягона, квіт. 2023.

Голоси святих останніх днів

Анжелині маленькі соняшники

Я вдячна за тихі підказки від Святого Духа, які допомогли мені побачити, що Бог знає про Своїх дітей.

Зображення
надгробок з соняшниками біля нього

Ілюстрація Діллін Марш

Одного суботнього вечора 2009 року ми з моєю напарницею по місії, сестрою Елісон Вевеа, сиділи у каплиці й дивилися генеральні збори Товариства допомоги. Я думала про Анжелу, жінку, якій ми допомагали готуватися до хрищення.

Два роки тому сина Анжели вбили. Зараз у Анжели не було роботи, і вона, хоча й раділа, що охриститься, втім часто почувалася самотньою і пригніченою. Того вечора перед переглядом трансляції ми з сестрою Вевеа молилися, аби отримати натхнення і знати, як допомогти Анжелі.

Під час виступу президента Генрі Б. Айрінга я відчула спонукання щось подарувати Анжелі. Але що? Тоді Дух сказав мені: “Анжелі потрібні квіти”. Майже відразу після цього президент Айрінг розповів історію про жінку, яка відчула спонукання принести тюльпани одній сестрі з Товариства допомоги.1 Його історія стала для мене підтвердженням того, що Анжелі з певної причини потрібні квіти.

Після закінчення трансляції я сказала своїй напарниці про те, що тихо підказав мені Дух. Не вагаючись, ми поїхали до найближчого продуктового магазину. Розглядаючи скромний асортимент у квітковому відділі, я вибрала букет ромашок.

“Навіть не знаю, — сказала сестра Вевеа. — А як щодо соняшників?”

Я звернула увагу напарниці на їхню вищу ціну, однак вона наполягала. “Я дійсно відчуваю, що нам слід подарувати соняшники”, — сказала вона.

За кілька хвилин ми стояли на ґанку Анжелиного будинку з соняшниками в руках. Я не пам’ятаю, як ми привіталися, коли двері відчинилися. Я пам’ятаю лише Анжелині сльози.

Анжела пояснила, що коли вона звертається до кожного зі своїх дітей, то називає їх своїми “маленькими соняшниками”. Кожного разу, приходячи на могилу сина, вона покладає соняшники на надгробок. Однак напередодні вона прийшла з порожніми руками. Попри всі намагання вона ніде не змогла знайти соняшників. З нашим подарунком вона планувала повернутися до цвинтаря наступного дня, щоб продовжити свою традицію.

Того вечора Дух діяв через президента Айрінга, мою напарницю і мене, щоб донести послання любові до Анжели від її Небесного Батька. Я вдячна за тихі підказки від Святого Духа. Вони допомогли мені побачити ще на початку служіння на місії, що Бог знає про Своїх дітей і що Він завжди готовий допомагати нам виконувати Його роботу.

Посилання

  1. Див. Генрі Б. Айрінг, “Довготривалий спадок Товариства допомоги”, Ліягона, лист. 2009, с. 124.