“Божі чудеса тривають”, Ліягона, липень 2023.
Портрети віри
Божі чудеса тривають
Я зрозумів, що вірування святих останніх днів більше узгоджуються з Біблією, ніж твердження, що Біблія замінила собою пророків та одкровення. Я відчув справжню радість, коли зрозумів, що, можливо, живу в сучасні “біблійні часи”.
Фотографія люб’язно надана автором
9 листопада 1989 року один з урядовців у Східній Німеччині помилково оголосив, що віднині мешканцям столиці дозволено проходити через Берлінську стіну. За кілька хвилин по тому прикордонники, які зазвичай нудьгували, не мали іншого вибору, окрім як дозволити великому натовпу, який дедалі збільшувався, залишити територію Німецької Демократичної Республіки.
Будучи ще підлітками, ми з моїм найкращим другом Якубом Горовським спостерігали по телевізору у себе вдома в Польщі, як відбувається це несподіване диво. Світ дійсно був у вогні, однак не тому вогні, що руйнує. Дух свободи і надії наповнив серця мільйонів людей.
Ми з Якубом мріяли, що колись переїдемо з Польщі на Захід — у Данію, Швецію чи в Західну Німеччину. Нас надихали американські фільми й телепередачі. Моїм улюбленим телесеріалом був The Wonder Years (Дивовижні роки). Мені подобалася атмосфера життя в американському передмісті.
Я не думаю, що хтось з того чи іншого боку Залізної завіси сподівався, що Холодна війна закінчиться. Однак у Небесного Батька були інші плани. Ми не знали, що у 1975 році Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) закликав святих останніх днів “об’єднатися у серйозній неперервній молитві до Господа з проханням відкрити двері країн і пом’якшити серця царів і правителів, аби місіонери могли потрапити до всіх країн і навчати євангелії”1.
Через два роки по тому Президент Кімбол відвідав Варшаву, Польща. Одного ранку в супроводі невеликої групи своїх соратників, серед яких, зокрема, був старійшина Рассел М. Нельсон, Президент Кімбол вийшов з готелю, пройшов до могили Невідомого солдата і увійшов до Саксонського парку. Неподалік від великого фонтану, який знаходиться там і досі, він став на коліна і повторно освятив Польщу для проповідування євангелії.
Після цього настало десятиліття заворушень і масових протестів. Хоча старше покоління не довіряло політичним лідерам і було проти них, багато молодих людей ставили під сумнів певні цінності, традиції та погляди своїх батьків. Ми з моїм другом Якубом були розчаровані в християнстві, як ми його розуміли. Він взагалі втратив інтерес до релігії, а я захопився філософіями, які походили з Азії.
У квітні 1990 року ми з Якубом автостопом доїхали до Австрії. У Відні ми зустріли двох симпатичних жінок, які стояли на тротуарі людної вулиці. Одна з них тримала Книгу Мормона польською мовою. Вона розповіла нам про відвідування Ісусом народу стародавньої Америки і пообіцяла надіслати поштою цю книгу нам додому, якщо ми дамо свої адреси. Ми також відкрили свої записники і переписали з них адреси багатьох своїх друзів. Ми подумали, що отримання подарунка буде для них гарним сюрпризом.
Через кілька місяців було створено Польську Варшавську місію, і в наше місто приїхали четверо місіонерів. Пізніше я дізнався, що велика кількість людей, рекомендованих для навчання — наших друзів, адресами яких ми поділилися, — зіграла ключову роль у прийнятті рішення відкрити наше місто для місіонерів. На мій подив, через кілька місяців Якуб сказав мені, що до нього приходили двоє “мормонських” місіонерів і він вирішив приєднатися до їхньої церкви.
Його повідомлення зачепило моє самолюбство. Я роками безуспішно намагався зацікавити його релігією. Як могли незнайомці з іншої країни раптово навернути його? Я мав твердий намір зустрітися з ними і показати Якубу, що в них немає жодних шансів переконати мене.
Я відчув щось особливе
Коли я побачив двох молодих місіонерів, які усміхалися, стоячи на порозі квартири моїх батьків, я забув про свою мету довести, що вони помиляються. Вони були щасливими й дотепними. Вони ставили мені багато запитань про мене самого і про мої вірування. Вони поважали мої переконання. Пізніше вони сказали, що під час першої зустрічі з пихатим хлопцем з довгим волоссям у потертих джинсах, який курив цигарки, їм було важко уявити, що мені коли-небудь захочеться стати послідовником Ісуса Христа. Однак я відчував щось особливе, перебуваючи в їхній присутності, і мне заінтригувало те, що з усіх відомих мені християнських конфесій лише в їхній Церкві вірили в доземне життя.
Мене також вразили їхні свідчення і тверді переконання Якуба й Роберта Зелевського, його нового друга з Церкви. Роберт був психологом, освіченою, але близькою до реального життя людиною, чиї думки і досвід зміцнили мій інтерес до релігії святих останніх днів.
Усе, про що розповідали мені старійшини, Якуб і Роберт було захоплюючим, особливо вчення про план спасіння, починаючи з доземного життя й закінчуючи трьома ступенями слави. Однак я не бачив жодної причини приєднуватися до Церкви, поки не зможу повніше осягнути їхні унікальні вірування. Згідно з моїми уявленнями про християнство, Бог у стародавні часи творив чудеса, посилав ангелів і покликав пророків, але все те відбувалося в біблійні часи. Оскільки Біблію було завершено, людству більше не потрібні ні чудеса, ні одкровення, оскільки в Писаннях міститься все, що нам потрібно знати.
Переломний момент настав тоді, коли ми обговорювали Велике відступництво і Відновлення повноти євангелії через пророка Джозефа Сміта. Я зрозумів, що їхні вірування більше узгоджуються з Біблією, ніж твердження, що Біблія замінила собою пророків та одкровення. Я відчув справжню радість, коли зрозумів, що, можливо, живу в сучасні “біблійні часи”.
Я був готовий щиро просити в Бога особистого одкровення, однак відповідь не надходила. Зрештою я сказав: “Небесний Батьку, якщо Ти покликав Джозефа Сміта бути Твоїм пророком, я буду виконувати всі заповіді, які Ти відкрив через нього”. Тоді переконлива відповідь надійшла в моє серце і розум, і я пізнав, що Бог відновив повноту євангелії і що вона є в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Якуб охристився 3 листопада 1990 року і залишався вірним до своєї смерті внаслідок нещасного випадку, що стався під час походу через два десятиліття по тому. Я приєднався до Церкви 11 січня 1991 року з твердим наміром відслужити на місії. Роберта покликали першим місцевим президентом нашої філії, і він возив мене до Фрайберга, Німеччина, аби я міг отримати свій храмовий ендаумент. Під час моєї останньої з ним співбесіди я пообіцяв повернутися до Польщі після того, як відслужу в Чиказькій місії, шт. Іллінойс, аби, використовуючи свій місіонерський досвід, зміцнювати Церкву в нашій країні.
Через два роки мій президент місії переконав мене отримати освіту в Америці в Університеті Бригама Янга. Однак я ніколи не забував про своє обіцяння, дане Роберту.
Після одруження в 2000 році я повернувся до Польщі зі своєю дружиною, яка в 1988 році знімалася в масовці в шостому епізоді серіалу The Wonder Years. Ми відвідуємо церковні збори у Кракові, виховуємо двох хлопчиків і підтримуємо близькі стосунки з нашими двома старшими дітьми. Наш старший син нещодавно оголосив, що вирішив служити на місії повного дня.
Влітку 2021 року я повіз свою сім’ю в Берлін, де показав їм місце, на якому раніше стояла Берлінська стіна. Тепер вона більше не заважає Божим служителям ділитися посланням Відновлення з народами Східної Європи. Божі чудеса тривають у наш час.