Як підтримувати членів Церкви, які переживають розлучення

Оскільки ми знаємо основоположне вчення про вічний шлюб і про силу запечатувального завіту в Божому плані спасіння, розлучення може бути дуже болісним. Однак люди по-різному переживають розлучення. Президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві, навчав, що розлучення “це делікатна тема, адже вона викликає сильні емоції в людей, яких воно так чи інакше торкнулося. Дехто вважає себе або близьку людину жертвою розлучення. Іншим воно здається благословенням. Дехто вважає розлучення свідченням провалу. Інші вбачають у ньому необхідний аварійний вихід зі шлюбу”³.

Замість того, щоб робити припущення, що думає про свої обставини людина, яка переживає розлучення, вислуховуйте її щоразу, коли вона буде готова. Ви можете просто запитати: “Як я можу підтримати вас у цей час?” або “Яким чином ми можемо підтримувати вас упродовж і навіть після вашого розлучення?”

Зображення

серце в повітрі над рукою

Зосередьтеся на тому, аби любити, а не засуджувати

У питаннях розлучення ми рідко, якщо взагалі коли-небудь, будемо знати всі деталі, які призвели подружжя до розлучення — та нам цього і не потрібно. “Коли трапляється розлучення, люди зобов’язані прощати, підтримувати і допомагати, а не засуджувати”⁴, і це стосується не лише подружжя, але і людей навколо. Нам слід бути чуйними, щоб зосередитися на виявленні любові до людей, а не їх засуджуванні, незалежно від того, з ким у подружжі ви мали міцніші стосунки.

Замість того, щоб зосереджуватися на засудженні, ми можемо зосередитися на любові та єдності, як навчала сестра Дж. Анетт Денніс, перша радниця в генеральному президентстві Товариства допомоги:

“Як часто ми засуджуємо інших, ґрунтуючись на їхньому зовнішньому вигляді, їхніх діях або бездіяльності, хоча, якби ми їх повністю розуміли, то реагували б зі співчуттям і бажанням допомогти, а не додавали б до їхніх тягарів ще й наше осудження? …

Нам заповідано любити інших, а не засуджувати їх. Знімімо з себе цей важкий тягар; він — не наш, щоб його нести. Натомість ми можемо взяти на себе Спасителеве ярмо любові й співчуття. …

Кожна людина повинна відчувати, що вона справді належить до тіла Христового і потрібна в ньому”⁵.

Через розлучення люди часто втрачають дружбу з людьми, які є друзями або родичами колишнього подружжя. І що відбувається, коли дружба зав’язалася у шлюбі, а друзі більше не можуть одночасно запрошувати обох з колишнього подружжя на заходи?

Одна сестра розповідала, що вона з чоловіком часто ходила на щотижневі вечори ігор з друзями в приході. Після розлучення їй було сумно, що її перестали запрошувати на вечори ігор, тому що вони призначалися лише для подружніх пар. Інша сестра розповіла, що багато членів приходу вважали, що оскільки вона нині стала самотньою матір’ю, то тепер у неї не буде часу приходити на заходи з друзями, як це було раніше; тому вони не запрошували її аби їй не було сумно через те, що вона не може прийти. Однак через це вона почувалася ще більше ізольованою і самотньою. Ця сестра сказала, що їй було б приємно просто й надалі отримувати запрошення (навіть якби вона й не могла б прийти), аби знати, що інші хочуть, аби вона була там.

Кожна ситуація є унікальною, але “усім нам потрібно відчувати теплу руку дружби і чути рішуче проголошення віри”⁶.

Зображення

люди сидять колом

“Спочатку спостерігай, потім служи”⁷

Розлученим людям доводиться пристосовуватися до змін, оскільки змінюється фінансове становище, розклади, емоційний стан, щоденні та щорічні традиції, уклад життя тощо. Це стосується як дорослих, так і їхніх дітей, яким також, можливо, доведеться виконувати додаткові обов’язки вдома.

На радах приходу або філії можна обговорити, як підтримувати кожного члена сім’ї, зокрема дітей. Кожен з нас окремо також має чимало можливостей помічати потреби, а потім з молитвою діяти, керуючись особистим одкровенням, аби допомогти задовольняти їх.

Одна сестра мала благословення, коли її сусід зрозумів, що її колишній чоловік зазвичай щороку восени займався прибиранням подвір’я, зокрема підготовкою до зими системи поливу, тож запропонував зробити це для неї або показати, як це робиться. Самотній батько мав благословення, коли сусіди поділилися ідеями щодо того, як знайти надійну няню для дітей у новому для нього районі.

Ось інші способи, у які члени приходу допомагали сім’ям:

• Провідники приходу, молоді та Початкового товариства подавали приклад у тому, яким має бути батьківський та, відповідно, материнський вплив у житті дітей.

• Діти отримували різдвяні подарунки, а також жертвувалися кошти, щоб допомогти покрити їхні витрати на місію.

• Надлишок продуктів харчування, який залишався після проведення молодіжних конференцій або заходів, привозили додому таким сім’ям.

• Члени приходу відвідували спортивні заходи, в яких брали участь діти з таких сімей.

• На зборах ради вчителів обговорювалося, як навчати, враховуючи ситуацію дітей, які пережили розлучення батьків, особливо під час уроків, присвячених сім’ям, або коли діти відвідують приход лише через тиждень: або з батьком, або з матір’ю.

• Літнє подружжя взяло під своє крило сім’ю, де є лише один з батьків.

Ми можемо також пам’ятати, що окремі люди і сім’ї потребуватимуть часу, аби пристосуватися до своєї нової ситуації. Будьте великодушними, дозволяючи їм зцілюватися і розвиватися за Божим і їхнім розкладом, а не за нашим.