Шість причин мати надію на щасливий шлюб

Проголошення про сім’ю основується на істинах про те, що “шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом і що сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей”². Багато уривків з Писань нагадують, як важливо, щоб чоловіки і жінки були запечатані разом як подружжя (див., наприклад, Буття 2:18; 1 Коринтянам 11:11; 4 Нефій 1:11; Мойсей 3:18). Зрештою, “землю створено і Церкву відновлено для того, щоб сім’ї могли бути утворені, запечатані та навіки піднесені”³, — навчав Президент Рассел М. Нельсон.

Президент Нельсон також поділився, чому храмове запечатування є таким важливим.

“Шлюб між чоловіком і жінкою є священним — його встановлено Богом [див. Учення і Завіти 49:15–17]. Я також стверджую чесноту храмового шлюбу. Це найвища і найдовготриваліша форма шлюбу, яку наш Творець може запропонувати Своїм дітям.

Спасіння — це особиста справа, тоді як піднесення — справа сімейна. Лише ті, хто уклав шлюб у храмі і чий шлюб запечатано Святим Духом обіцяння, залишатимуться подружжями після смерті [див. Учення і Завіти 76:53; 132:7] і отримають найвищій ступінь целестіальної слави — піднесення”⁴.

Коли ми намагаємося укласти целестіальний шлюб та шанувати його, ми розвиваємося у наших вічних ролях і в завітах піднесення.

Шлюб може швидко перетворитися з чогось, що приголомшує, на щось, що є великим привілеєм і можливістю, коли ми пам’ятаємо, що шлюб це не просто успішний союз чоловіка і жінки. Натомість це намагання досягнути успіху також в партнерстві з Небесним Батьком. Президент Нельсон навчав: “Для здобуття вічного життя ми повинні укласти вічний і нескінченний завіт з нашим Небесним Батьком [див. Учення і Завіти 132:19]. Це означає, що храмовий шлюб стосується не лише чоловіка і дружини; він включає в себе партнерство з Богом [див. Maтвій 19:6]”⁵. І якщо ми знаходимося у партнерстві з Богом, ми благословенні доступом до Його сили благословляти наші зусилля, коли ми радимося з Ним.

Старійшина Уліссес Соарес, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Через храмове запечатування жінка і чоловік входять у святий чин шлюбу в новому і вічному завіті. Завдяки цьому чину священства вони отримують вічні благословення і божественну силу, щоб керувати своїми сімейними справами, якщо житимуть згідно з укладеними ними завітами. З того моменту вони йдуть вперед у взаємозалежності й у повному партнерстві з Господом, особливо стосовно кожного свого божественно призначеного обов’язку, що стосується виховання і головування у їхній сім’ї”⁶.

Пророки говорили багато разів про благословення, що приходять завдяки храмовим запечатуванням і вічним сім’ям. Наприклад, такий шлюб і сім’я можуть:

• бути “джерело[м] нашої найбільшої радості”⁷;

• приносити “повне усвідомлення благословень… [які є] майже поза межами нашого земного розуміння”⁸;

• стати “центральною частиною підготовки до вічного життя”⁹;

• давати “більше можливостей для щастя, ніж будь-які інші людські стосунки”¹⁰;

• бути “ливарн[ею] соціального порядку, джерело[м] чесноти і підґрунтя[м] вічного піднесення”¹¹;

• бути “дорогоцінн[им] дар[ом] небес”¹²;

• приносити “найглибші і найсолодші відчуття, які тільки можуть існувати”¹³;

• стати “найважливіш[ою] Господн[ьою] робот[ою], яка може випасти вам”¹⁴;

• стати “найбільшим скарбом на землі і на небесах”¹⁵;

• приносити “найвищ[і] благословен[ня]”¹⁶;

• бути “найважливіш[ою] причин[ою] нашого життя… Якщо ми присвячуємо себе цій причині, то ми будемо покращувати всі інші аспекти свого життя”¹⁷;

• бути “священним привілеєм, що навчатиме [нас] ставати більше схожими на Бога”¹⁸;

• стати “джерелом нашого вічного прогресу і радості, і порядку нашого Небесного Батька”¹⁹;

• бути “люблячи[ми], тривали[ми] і більш досконали[ми] стосунк[ами]”⁶⁹;

• стати “джерело[м] незрівнянного задоволення — неймовірної радості”²¹;

• бути джерелом “велик[ого] благословення мати дітей і щастя, яке вони принесуть нам у цьому житті та у вічностях”²²;

• мати “справжн[є] і рівноправн[е] партнерств[о]”²³;

• мати “єдніс[ть], про яку навчав Спаситель”²⁴;

• відчувати “більше радості в нашій подорожі до вічного життя”²⁵;

• досягнути того, що “наша здатність служити одне одному та одне з одним значно зросте”²⁶;

• бути “дуже-дуже щасливими вічно”²⁷;

• мати “більше радості і задоволення в земному житті”²⁸;

• мати “одн[у] з найвищих радостей життя”²⁹;

• здобути “чудовий” і “прекрасний” досвід³⁰;

• мати скерування від “Господ[а]… разом у цьому досвіді зростання”³¹;

• мати “ідеальн[у] обстановк[у] для подолання всіх егоїстичних чи егоцентричних схильностей”³²;

• отримати “можливість мати найкращий досвід любові і підготовки до плідного життя”³³;

• мати “ідеальне оточення, в якому вони можуть жити за своїми завітами, укладеними з Богом”³⁴;

• знати, що “супротивник ніколи не матиме сили знищити основу їхнього вічного напарництва”³⁵;

• володіти “дорогоцінною перлиною, скарбом, який не має ціни”³⁶;

• іти “шляхом, освяченим небесами… Вони знають, що жодні інші стосунки не принесуть такої радості, не зроблять так багато добра й не сприятимуть особистому вдосконаленню з такою силою”³⁷;

• відчувати “справжнє щастя у цьому житті й у вічності”³⁸.

Шлюб між чоловіком і жінкою не лише забезпечує вічне зростання, але він також створює найкращі умови для виховування дітей і благословення суспільств. Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Сімʼя, збудована на шлюбі чоловіка і жінки, створює найкраще середовище для успіху Божого плану: вона є середовищем для народження дітей, які приходять у чистоті й невинності від Бога, і в ній створюється атмосфера для навчання і підготовки, які їм будуть необхідні для успішного земного життя і вічного життя у світі, що настане. Переважна кількість сімей, створених на такому шлюбі, є вкрай необхідною, щоб суспільствам виживати й процвітати. Ось чому громади і країни в цілому сприяли шлюбу і сімʼї як привілейованим інституціям і захищали їх. Шлюб ніколи не був просто для любові й щастя дорослих людей”³⁹.

Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, також навчав:

“Якщо люди беруть на себе зобов’язання стосовно сім’ї та релігії — стосовно принципів євангелії, то вони починають ставати сильнішими духовно, а часто також і матеріально.

І звичайно ж, суспільство взагалі є міцнішим, якщо міцнішають сім’ї. Відданість сім’ї та сімейним цінностям — ось що є основною причиною. А майже все інше — це наслідок. Якщо пара одружується і бере на себе зобов’язання стосовно одне одного, у них надзвичайно збільшуються шанси економічного благополуччя. Якщо діти народжуються у шлюбі, мають і маму, і тата, то їхні можливості й вірогідність досягнути успіху у своїх професіях надзвичайно збільшуються. І якщо сім’ї працюють і розважаються разом, тоді все навколо них і в їхніх громадах процвітає, економічний стан покращується і вимагається менше урядових зусиль і коштів на різні програми допомоги бідним”⁴⁰.

Навіть якщо ви походите з сім’ї, де любов і гармонія не були основою шлюбу, пам’ятайте, що ви можете створити атмосферу, зосереджену на Христі, у вашій власній сім’ї. Старійшина Крістофферсон навчав, що “ви можете стати поколінням, можливо, найпершим у вашій сім’ї, в якому божественні зразки, призначені Богом для сімей, воістину знайдуть своє втілення і благословлять усі наступні покоління”⁴¹.

У брошурі Заради зміцнення молоді: Путівник з прийняття рішень читаємо пораду: “Пам’ятайте, що “ваш Спаситель знає вашу ситуацію і любить вас. Будьте терплячими, продовжуйте дотримуватися Божих заповідей і будьте хорошим прикладом для своєї родини. Розвивайте стосунки в сім’ї вашого приходу. Готуйтеся зараз до створення власної сім’ї, яка будуватиметься на вченнях Ісуса Христа”⁴².

Нам може приносити велику втіху знання того, що Господь буде спрямовувати нас у наших праведних бажаннях мати міцний шлюб, і що Він надасть можливості і силу, які нам потрібні, щоб створити “щастя в сімейному житті”⁴⁸, навіть якщо у нас не було подібного досвіду у минулому.

Навіть ті, хто старанно працює над створенням вічного шлюбу, не всі отримають це благословення у цьому житті. Але ми можемо найти втіху у такому обіцянні, даному Президентом Нельсоном (цього принципу навчали також багато інших пророків): “Я усвідомлюю, що багато дорослих членів Церкви є неодруженими. Не будучи винними в цьому, вони йдуть крізь випробування життя самотньо. Згадаймо, що в Господній спосіб і час жодне благословення не буде утримано від Його вірних святих”⁴⁴.

Покладаючись на Господа у таких благословеннях, ми можемо “життєрадісно роб[ити] все, що в нашій владі” а тоді “ст[ояти] спокійно”, щоб “побачити Боже спасіння і руку Його, яку буде явлено” (Учення і Завіти 123:17). І ми можемо підготуватися до отримання найбільшого благословення, обіцяного нам — піднесення у наступному житті.