Чи можна мені взяти цю книгу?

Зображення

placeholder altText

Ілюстрація Брайяна Колла

Дослухавшись до заклику пророка, у 19 років я готувалася до служіння на місії повного дня. Невдовзі я отримала покликання до Мексиканської місії в Ермосільйо.

Поки я чекала на початок навчання в центрі підготовки місіонерів у Мехіко, мене почало непокоїти те, як же я буду ділитися євангелією. Я міркувала: “Що мені робити, аби підготуватися?”

Одного ранку перед тим, як їхати на роботу, я поклала в сумку новий примірник Книги Мормона. Потім я помолилася: “Небесний Батьку, допоможи мені знати, як подарувати цю книгу людині, яку Ти пошлеш до мене”. Потім я пішла на роботу.

Після роботи я пішла на урок інституту релігії. На той час я вже забула про книгу в моїй сумці. Однак коли я сідала в автобус, щоб повернутися додому, то сіла поруч з молодою жінкою, яка читала Біблію.

Я відчула сильне спонукання: “Це підходяща людина”. Спочатку я засумнівалася, але потім знову його відчула.

“Вибачте, — сказала я, витягуючи Книгу Мормона, — ця книга дуже особлива для мене, і я б хотіла подарувати її вам”.

Вона зверхньо поглянула на мене і відповіла: “Ні, дякую”. Вказуючи на Біблію, вона додала: “Цієї книги мені достатньо”. Потім вона встала і вийшла, а я залишилася сама на своєму задньому сидінні.

Поки я сиділа там якусь мить, почуваючись відкинутою і ошуканою, міркуючи про своє спонукання, жінка, яка сиділа переді мною, повернулася і сказала: “Вибачте, чи ви все ще хочете подарувати книгу?”

Вочевидь вони з чоловіком чули мою розмову з молодою жінкою.

“Звичайно!” — відповіла я.

Ми почали розмовляти, і я дізналася, що та подружня пара хотіла прочитати Книгу Мормона. Їм також хотілося дізнатися більше про Церкву. Я з радістю відповідала на їхні запитання.

Того дня я зрозуміла, що “ниви вже білі для жнив” і що “якщо [ми] має[мо] бажання служити Богові, [нас] покликано до роботи” (Учення і Завіти 6:3; 4:3).

Зрештою Бог зробив мене знаряддям у Своїх руках. Сьогодні виконання місіонерської роботи є найприємнішою частиною мого життя.