Як перетворити кожен приход на “дім”

Кілька років тому, знову почавши регулярно відвідувати церкву після періоду неактивності, я була впевнена, що кожен у приході знав, якою я є—повною розкаяння грішницею у пошуках прощення. Мені здавалося, що їхня доброта виявлялася у щирих посмішках і лагідних свідченнях, а мої гріхи навпаки—робили мене похмурою і нещасною. Озираючись назад я розумію, що нові люди за багатьох обставин можуть страждати від надмірної уваги або чутливості. Коли ви зосереджені на тому, яке враження справите на людей навколо, вам буде нелегко увійти в новий дім зборів, сісти поруч з людьми, яких ви не знаєте, і самому співати зі збірника гімнів.

Як одинока жінка без дітей я побачила, що відновити активність у церкві в новому приході—це не дуже легко. Але оскільки я часто переїздила з місця на місце по роботі, то мені доводилося знову і знову долати болісну путь до каплиці, повної незнайомих людей. З роками я навчилася по-іншому ставитися до нового приходу й робити так, щоб незнайомці зрештою ставали друзями та близькими приятелями. Запропоновані методи можуть допомогти всім нам почуватися як удома в будь-якому приході чи філії в найвіддаленіших куточках земної кулі.

Пам’ятайте, чому ви ходите до церкви. Каплиця—це священне й безпечне місце для дітей Небесного Батька, де вони збираються, щоб поклонятися Йому. Там ми об’єднуємося в молитві, співі й меті. Намагайтеся не судити інших або думати, що вони засуджують вас. Мені допомагає думка про те, що кожен, хто робить зусилля і приходить до церкви, намагається, як і я, прийняти причастя Спасителевої Спокути й дотримуватися Його заповідей.

Знайомтеся з іншими. Я навчилася знаходити членів єпископату й відразу ж знайомилася з ними, щоб вони знали, що я новенька. Після того я робила все можливе, щоб дізнатися, хто є провідником групи первосвящеників, тому що він призначить первосвящеників моїми домашніми вчителями. Крім того, як сестра я робила все залежне від мене, щоб познайомитися з членами президентства Товариства допомоги. А також і діловоду приходу потрібно повідомити мою адресу й номер телефону, і він може зробити запит про мене у моєму попередньому приході. Ці люди представляли мене іншим членам приходу, допомагали приїздити в приход і на заходи колу, надавали підтримку, коли я отримувала покликання.

Як правило, я сідала в останньому ряду, ближче до дверей, щоб відразу після заключної молитви швидко вийти, перш ніж хтось заговорить зі мною й запитає, хто я така. Але якщо ви приходите на збори й виходите з них з опущеними очима, або думаєте лише про те, як швидше піти, то вам буде важко акліматизуватися у новому приході.

Приборкайте своє хвилювання і підійдіть до людини, яка сидить перед вами. Потисніть руку тим, хто веде уроки, на які ви ходите, або виступає на причасних зборах (ви можете зустріти їх у фойє пізніше). Якщо ви обведете поглядом зал, перш ніж сядете, то кожного разу, приходячи на збори, ви зможете знайомитися з різними людьми і сім’ями. Будьте досить сміливими, щоб попросити когось підвезти вас на машині на захід приходу. Завжди легше приходити з кимось, ніж заходити одному. Попросіть список приходу або філії. Це допоможе вам пригадувати імена. Невдовзі імена і обличчя вам стануть знайомі, а люди перестануть бути незнайомцями. Так само і ви.

Служіть. Подумайте, як ви можете допомагати сусідам, членам приходу чи філії, навіть якщо це така проста річ, як відкривати для них двері й вітати при вході. (Це допоможе іншим вас запам’ятати). Запишіться у волонтери. Дізнайтеся, хто хворий або знаходиться в лікарні, і відвідайте їх. Приймайте покликання. Якщо це доречно, дайте єпископу або президенту філії знати, якими навичками ви володієте, окрім тих, що вимагаються для вашого покликання, і скажіть, що він може розраховувати на вас при потребі.

Будьте готові до участі в уроках. Уроки Недільної школи, священства й Товариства допомоги відбуваються за графіком. Придбайте підручники, по яких ведуться уроки, прочитайте уроки заздалегідь і будьте готові читати Писання або проілюструвати принцип, якого навчають, розповівши про випадок зі свого життя. Якщо вам важко говорити прилюдно, втамуйте свій страх і будьте готові поділитися свідченням про істинність євангелії.

Шукайте нові обличчя. Підходьте до інших так, як би ви хотіли, щоб вони підходили до вас. Через деякий час ви помітите, що “ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога” (Ефесянам 2:19). Зі своєю новою церковною сім’єю ви вдома.

Сім’я вашого приходу чи філії має включати всіх—нікого не слід забувати. У нас не завжди є змога подружитися з кожним членом Церкви, але якщо ми ділимося своєю любов’ю до євангелії, якщо наше свідчення чисте, якщо ми бажаємо нести тягарі одне одного і виявляємо бажання служити Господу, служачи одне одному,—тоді ми сім’я. Я вдячна за те, що у якому б куточку світу не була, кожна філія і приход складається з інших дітей Небесного Батька. Я справді можу свідчити, що приход, у який я зараз ходжу,—це найщасливіше місце, в якому я перебуваю.