Наше незабутнє Різдво

За 20 років у Церкві ми звикли допомагати: дарувати, втішати, ділитися, слухати, відвідувати, готувати їжу, плакати та радіти разом. Але якось у наше життя, ніби ураган, увійшло випробування, пов’язане з нашою старшою донькою, яка живе у США. В якийсь момент їй з двома малими доньками довелося почати будувати своє життя заново. Це тривало неймовірно довгі для нас три роки. Але в той, як здавалося, темний період, небо нашого життя було усіяно зірками благословень від Господа.

Якось мені захотілося скласти список тих благословень, які ми побачили в той період, щоб відправити його доньці, як утіху. Коли я вже внесла соте благословення, я зупинилася, розуміючи, що можу продовжувати ще дуже довго…

В ці Різдвяні дні, сповнені дивами та очікуванням дива, я хочу поділитися з вами розповіддю про одне з тих благословень.

Коли донька знайшла житло в оренду, воно було зовсім пустим. Стіни, стеля, вікна та двері. Ми тоді навіть уявити не могли, що величезна армія ангелів-прихожан прихода Орчард з міста Фармінгтон вже об’єдналася, щоб Різдво для родини, яка потрапила у важке становище, стало чудовим.

Коли донька разом зі своїми дівчатами увійшла в пусту квартиру, до її вікон стали під’їжджати одна за одною машини. Далі все було як у чудовому різдвяному фільмі. В пусту квартиру стали заносити все, що необхідно для життя: від сільниці до меблів… Радість та вдячність були до сліз. У неймовірно важкий період життя, завдяки милосердному служінню наших братів і сестер, Господь допоміг нам. Ми не знаємо усіх поіменно, і, можливо, не згадаємо багатьох при зустрічі, але кожен день, дивлячись на речі, які стоять в домі, ми відчуваємо їх любов.

Коли я була в гостях у доньки, то кожен раз, коли ми брали в руки рушник або ложку, сідали за зручним дубовим столом, коли мили посуд або відкривали дверцята пральної машини, коли лягали в ліжко або вкривалися теплою ковдрою, ми згадували людину, яка це подарувала. Ми не знаємо, хто саме що подарував. Але Господь знає. Ми просто молимось про благословення для кожного, хто не пройшов повз і взяв участь у нашому незабутньому Різдвяному диві.

Господь допомагає нам через руки і серця тих, хто слідує за Ним. Ми пам’ятаємо, що Він сказав: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили” (Матвій 25:40). Тому сьогодні і завжди ми намагаємося бути благословенням для тих, хто потребує того, чим ми можемо з ними поділитися.