Причина для святкування

Ця новина дійшла до мене по телефону, який дуже рідко дзвонив. Разом з двома своїми синами я працював у дворі нашого будиночка в горах, який ми побудували як місце відпочинку від моїх важких обов’язків президента Університету Бригама Янга. Дзвонив старійшина Бойд К. Пекер. Він сказав мені про одкровення щодо священства, про яке щойно оголосили. Ми обмінялися радісними коментарями, і я повернувся до своєї роботи. Я сів на купу землі, яку ми перевозили, і рукою дав знак синам підійти до мене. Коли я сказав їм, що всі гідні члени чоловічої статі в Церкві тепер можуть бути висвячені у священство, то заплакав від радості.

Чому те одкровення щодо священства було причиною такої радості? Юнаком, коли я навчався на юриста і працював у спорідненій сфері, то жив на середньому заході й у східній частині Сполучених Штатів упродовж 17 років. Разом з іншими я бачив, який біль та розчарування відчували ті, хто страждав від цих обмежень, хто дотримувався їх, критикував їх і шукав причини їх появи. Я вивчав причини, які висувалися в той час, і не міг знайти підтвердження про істинність хоча б однієї з них. Під час своїх сповнених молитви досліджень я дізнався, що, загалом, Господь рідко пояснює заповіді й настанови, які Він дає Своїм служителям. Я прийняв рішення бути вірним нашим провідникам-пророкам і молитися—як було обіцяно від започаткування цих обмежень,—що настане день, коли всі будуть насолоджуватися благословеннями священства і храмів. І ось 8 червня 1978 року цей день настав, і я плакав від радості.

Коли ми розмірковуємо, що відбулося і що відбувається в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів та житті її членів з 1978 року, ми всі маємо причину для святкування.

Як організація, Церква швидко відреагувала на одкровення про священство. Відразу ж почалися висвячення у священство і видача храмових рекомендацій. Причини, які висувалися як пояснення того, чому було накладено ті колишні обмеження на членів африканського походження—навіть ті, які раніше озвучувалися шанованими церковними провідниками,—були швидко й публічно відкинуто. Господь промовляв через Свого пророка, і Його Церква слухалася.

На противагу цьому зміни в серцях і діях окремих членів Церкви не настали раптово і повсюди. Дехто прийняв це одкровення разом з його наслідками відразу ж і з радістю, інші приймали його поступово, і ще інші в своєму особистому житті продовжували сповідувати расизм, який так болісно відчували люди по всьому світу, у тому числі й упродовж останніх 40 років. Хтось хотів дивитися назад, зосереджуючи увагу на переосмисленні минулого, у тому числі шукаючи причин тепер уже не існуючих обмежень. Але більшість у Церкві, у тому числі вище керівництво, зосередилися на можливостях майбутнього, а не розчаруваннях минулого. Більшість довіряла мудрості та розкладу Господа й прийняла настанови Його пророка. Якщо ми так робимо, то усвідомлюємо вічну цінність Його пророчого вчення, що “одна істота є так само цінною в Його очах, як і інша” (Кн. Якова 2:21). Якщо ми так робимо, то отримуємо новий стимул виконувати наказ Господа Ісуса Христа про наш обов’язок навчати вічної євангелії всіх—“всі народи, коліна, язики і люд[ей]” (УЗ 42:58).

Якщо перейматися тим, що не було дано через одкровення, або поясненнями, даними в минулому людьми, які мали обмежене розуміння, то це призводить лише до спекуляцій та розчарувань. Усім, хто має подібні занепокоєння, ми виявляємо свою любов і це особливе запрошення. Давайте дивитися вперед у єдності нашої віри й довіряти Господньому обіцянню, що “Він запрошує їх усіх прийти до Нього і скуштувати від Його доброти; і Він ні від кого не відмовиться, хто прийде до Нього, від чорного і білого, звʼязаного і вільного, чоловічої статі і жіночої” (2 Нефій 26:33).

Одним з найважливіших наслідків одкровення про священство для майбутнього є його божественний заклик облишити упереджене ставлення й забобони стосовно будь-якої групи Божих дітей. Расизм, імовірно, найпоширеніше джерело упередженого ставлення в наш час, і ми всі закликаємо покаятися в цьому. Але упродовж всієї історії багато груп Божих дітей перебувають або перебували під ярмом переслідувань, причиною яких були етнічні, культурні, національні, освітні, економічні відмінності.

Нам, служителям Бога, які мають знання і відповідальність втілювати Його великий план спасіння, слід швидкими темпами готувати своє ставлення і свої вчинки—у масштабах Церкви та особистому житті—й облишити всі свої упередження. Як сказав Президент Рассел М. Нельсон після наших нещодавніх зборів з урядовцями Національної асоціації сприяння розвитку людей всіх рас: “Разом ми запрошуємо всі народи, організації й уряди співпрацювати з більшою повагою та усувати всі види упередженого ставлення”¹.

Навіть коли ми об’єднуємося, щоб позбавитися ставлення або дій, що ведуть до упередженості, нам слід пам’ятати, що не буде вважатися упередженням наполегливе дотримання Церквою правил щодо вимог, установлених Господом, які визначають, чи гідні ми увійти до храму. Господь проголосив, що виконання завітів та заповідей—це основна вимога, без якої неможливо отримати священні благословення. Будь-яка спроба усунути божественні вимоги щодо вічного життя і вічних сімей,—це подібно до намагання встановити план Сатани, що “всі будуть спасенні”. Ми, смертні, вже відхилили план Сатани в своєму доземному житті. Ми обрали план нашого Небесного Батька, який надає свободу вибирати й дотримуватися вічних завітів та заповідей, які однаково стосуються всіх. Рівність перед Богом—це не однакові наслідки для всіх, але однакові можливості для всіх.

Ми рішуче налаштовані під час святкування 40-річчя отримання одкровення щодо священства думати про майбутнє. Таким чином ми висловлюємо особливу вдячність за наших дивовижних членів африканського походження, особливо афро-американців, які з вірою й вірністю вистояли в складному процесі перехідного періоду подолання забобонів. Зараз ми об’єднуємося, концентруючи свою увагу на славетних наслідках одкровення 1978 року, які стали благословенням для Божих дітей по всьому світу. Як проголосили в той час наші провідники-пророки:

“Господь нині відкрив Свою волю для благословення всіх Своїх дітей по всій землі, які прислухаються до голосу Його уповноважених слуг і підготуються до отримання кожного благословення євангелії”².

Зараз храми будуються в багатьох країнах, щоб благословляти Божих дітей по обидві сторони завіси. На землі й на небі ми радіємо разом. Це—частина нашої підготовки до Другого пришестя Того, Хто проголосив словами пророка з Книги Мормона, що “Він нікому не заповідав, що вони не зможуть скуштувати від Його спасіння” (2 Нефій 26:24) і хто проголосив через сучасного пророка, що “якщо ви не єдині, ви не Мої” (УЗ 38:27).