Наше покликання ділитися євангелією Спасителя

Старійшина Квентін Л. Кук

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Зображення

Старійшина Квентін Л. Кук

Нас, Божих служителів, покликано ділитися надією, яку дає Спаситель прикладом Свого життя, Своїми вченнями, Спокутою і відновленою євангелією.

Зображення

два місіонери — старійшини — дивляться в планшет

Коли я був молодим місіонером в Англії, ми з напарником навчали чоловіка, який пережив жахливі, смертельно небезпечні події Другої світової війни. Він брав участь у бойових діях на суші, а потім вижив під час страшної атаки на корабель, на якому він знаходився перед поверненням додому, в Англію. Коли він нарешті прибув до Англії, то почуття і вдячність за те, що він безпечно повернувся додому, настільки переповнювали його, що він став на коліна, поцілував землю і подякував.

Коли ми навчали його про Відновлення і описали Перше видіння Джозефа Сміта, він плакав. Зі сльозами на очах він розповів про переконливе свідчення, яке отримав. Він сказав, що послання про Відновлення наповнило його почуттями, подібними до тих, які він мав, коли безпечно повернувся на землю Англії. Він відчув, що має вічну долю.

Зображення

група місіонерів в Англії

“Відновлена євангелія несе те світло, якого так потребують Божі діти в неспокійні часи”, — каже старійшина Квентін Л. Кук (у верхньому ряду п’ятий справа), який служив у Британській місії зі старійшиною Джеффрі Р. Холландом (у нижньому ряду сьомий зліва).

Справа: фотографія люб’язно надана автором

Наше покликання служителів Божих

Ми, члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, є Божими служителями. Як Його служителі ми маємо місію: ділитися з іншими людьми — такими, як ті, яких я навчав в Англії, — надією, яку нам дає Спаситель прикладом Свого життя, Своїми вченнями, Спокутою і відновленою євангелією (див. 3 Нефій 27:13–14). Це нелегке завдання у світі, де панують сумніви, розпач і темрява, однак відновлена євангелія несе людям світло, якого Божі діти так потребують у неспокійні часи.

Президент Рассел М. Нельсон проголосив, що зараз світу, як ніколи раніше, потрібна євангелія Ісуса Христа: “Його євангелія є єдиною відповіддю, коли багато людей у світі мертвіють від страху. Ось чому робиться такий наголос на тому, щоб ми виконували Господнє повеління, яке Він дав Своїм учням: “Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!” [Maрк 16:15, курсив додано; див. також Maтвій 28:19]. Ми маємо священний обов’язок ділитися силою і миром, які дає Ісус Христос, з усіма, хто слухатиме і зробить так, щоб Бог був понад усе у їхньому житті”. Президент Нельсон додав: “Кожен з нас має відігравати певну роль у збиранні Ізраїля”¹.

Зображення

сестри-місіонерки і подружня пара дивляться в телефон

Зокрема, ми виконуємо цю роль, приймаючи покликання служити місіонерами повного дня. Ми знаємо, що відповідальність за служіння на місії повного дня у першу чергу лягає на юнаків, яких було збережено для збирання, що відбувається в останні дні. На цьому нещодавно наголосив Президент Нельсон. Для них місіонерська робота є “обов’язком священства”. І хоча участь у місіонерській роботі не є обов’язком для молодих жінок, Президент Нельсон просить їх запитати в Господа, чи не бажає Він, щоб і вони вирушили служити на місію. “Ваш внесок у цю роботу—величезний!” — сказав він їм. І, звичайно ж, Господу потрібні для служіння літні подружні пари, якщо їхні обставини дозволяють це робити. “Їхні зусилля, — за словами Президента Нельсона, — просто незамінні”².

Ще один спосіб виконувати нашу роль у збиранні Ізраїля — це пам’ятати укладений нами завіт “бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях” (Moсія 18:9). Нам не потрібно мати покликання місіонера повного дня, щоб бути свідками. Якщо ми живемо за євангелією, любимо інших людей і служимо їм, залишаємося сильними перед лицем спокус та переслідувань і свідчимо словом та ділом, ми цим допоможемо іншим людям наблизитися до Ісуса Христа.

Ділитися євангелією може бути важко, навіть тим, хто вже служив на місії. Але коли ми маємо сильне свідчення про Спасителя і Відновлення, то не можемо не свідчити про те, що знаємо.

Зображення

жінка посміхається

Важливість свідчення

Як ми зміцнюємо своє свідчення, аби стати ефективними місіонерами? Нам просто необхідно виконувати пораду нашого сучасного пророка. Наше свідчення зміцнюється, якщо ми:

робимо сильнішим наш духовний ривок³;
знаходимо час для Господа⁴;
зміцнюємо свій духовний фундамент⁵;
прагнемо, щоб Бог був понад усе в нашому житті⁶;
слухаємо Його⁷.

Вивчаючи слова Президента Нельсона і дослухаючись до його порад, ми зміцнимо своє свідчення про Спасителя і Його євангелію, про роль пророка Джозефа Сміта у Відновленні, про істинність Книги Мормона і про покликання сучасних пророків та апостолів. Маючи зміцнене свідчення, ми будемо готові — з більшим бажанням — дослухатися до пророчого заклику Президента Нельсона збирати Ізраїль по обидва боки завіси.

Щоб ефективно ділитися євангелією, нам не потрібно бути обдарованими ораторами. Нам не потрібно знати кожну йоту і риску євангельської доктрини. Нам не потрібно запам’ятовувати десятки віршів з Писань. Нам не потрібно навіть бути високоосвіченими. Усе це допомагає нам ділитися нашим посланням, але справжня сила навернення походить зі смиренного серця, від трепетного свідчення [людини] і стверджуючого свідчення від Святого Духа.

“Жодна людина, — казав пророк Джозеф Сміт, — не може проповідувати євангелію без Святого Духа”⁸.

“Пронизало мої кістки, ніби вогнем”

У 1830 році Бригам Янг, послухавши місіонерів, які навчали його посланню відновленої євангелії, захотів сам дізнатися про істинність того, чого вони навчали. Він ретельно вивчав Книгу Мормона, а також характер тих, хто свідчив про неї та про пророка Джозефа Сміта.

У тих перших місіонерів було щось таке, що зворушило серце й душу Бригама. “Іхнє свідчення пронизало мої кістки, ніби вогнем”, — казав він⁹.

Один з тих місіонерів, Еліейзер Міллер, був членом Церкви лише чотири місяці¹⁰. Він був, як образно кажуть сьогоднішні місіонери, ще “зеленим” і не вмів красиво виступати публічно. Але все те не мало значення.

Через роки Президент Бригам Янг розповідав: “Коли я побачив чоловіка, не обдарованого красномовністю чи ораторським талантом, який лише сказав: “Силою Святого Духа я знаю, що Книга Мормона істинна [і], що Джозеф Сміт є пророком Господа”, Святий Дух, який діяв через того чоловіка, осяяв мій розум, і переді мною [були] світло, слава та безсмертя”.

Президент Янг казав, що він був оточений тим світлом і славою і наповнений ними, і що він сам знав, що свідчення Еліейзера було істинним.

“Світ з усією його мудрістю і силою, з усією славою, цінностями та багатством його царів і правителів, — казав Президент Янг, — немає жодного значення порівняно з простим, відвертим свідченням Божого служителя”¹¹.

Яка ж велика наша радість

Пророк Джозеф Сміт проголосив: “Після всього, що було сказано, найвеличніший і найважливіший обов’язок — це проповідувати євангелію”¹².

Для нас, членів Божого царства, шанувати наші завіти — це, зокрема, означає ділитися євангелією Ісуса Христа. Ділитися євангелією — це один з найяскравіших проявів того, що ми любимо наших ближніх, як самих себе (див. Maтвій 22:37–39). Ділитися євангелією — це важливе доручення, дане Спасителем.

Ті з нас, хто допомагав приводити душі до Христа, пізнали смак вічної радості, обіцяної тим, хто трудиться над спасінням Божих дітей (див. Учення і Завіти 18:15–16). Я й досі згадую своє служіння на місії повного дня в Англії у якості молодого місіонера — напарників, з якими служив; людей, з якими зустрічався; дорогоцінних синів і дочок Бога, яких ми допомогли привести до Його кошари. Після того моє життя змінилося назавжди.

Виходячи з власного досвіду, я вторю словам обіцяння, даного Першим Президентством тим, хто “людям світло нес[е]”¹³ чи у своїй країні чи за кордоном, і підтверджую ці слова: “Господь нагородить і щедро благословить Вас, якщо Ви будете смиренно й молитовно служити Йому. Коли будете служити Його дітям, до вас прийде більше щастя, ніж ви будь-коли відчували”¹⁴.