Спонукання, отримані в храмі

Коли я служив обрядовим працівником у храмі в Х’юстоні, шт. Техас, на наш паркувальний майданчик завернула група мотоциклістів. Вони запитали, чи можуть увійти до храму. Президент храму, Річард Саттон, пояснив цій групі людей мету храму і необхідність мати храмову рекомендацію, аби увійти до будівлі. Головний мотоцикліст і його супутниця слухали дуже уважно.

“Я відчув щось особливе, коли ми проїжджали повз вашу будівлю, — сказав він. — Я не можу пояснити цього, але це відчуття було настільки виразним, що я захотів дізнатися, що могло його викликати”.

Подружжя захотіло дізнатися більше, тож президент Саттон домовився, що їх відвідають місіонери.

Через більш ніж півтора роки президент Саттон почув, як у двері його кабінету в храмі хтось постукав. “Ви мене не впізнаєте, але деякий час тому я проїжджав повз це місце з кількома друзями на мотоциклах. Тоді я міг дивитися на храм лише ззовні”. Показуючи храмову рекомендацію, він продовжив: “Сьогодні я огляну його зсередини”.

Зображення

жінка проходить біля храму

Друга мова

Колі Діна і Бонні Гіллів покликали служити літніми місіонерами до храму в Кочабамбі, Болівія, Бонні відчула побоювання. Вона ніколи не вивчала іспанську мову й була непевна, чи спроможеться виконувати необхідні обряди або спілкуватися з іншими людьми незнайомою їй мовою. У благословенні священства їй було обіцяно, що вона зможе спілкуватися іспанською як вербально, так і на духовному рівні.

“Насправді я не дуже добре розмовляла іспанською поза храмом, — розповідає вона. — Але в домі Господа мені було легше це робити”.

Навіть після того як вони з чоловіком повернулися додому й відвідували сесії іспанською мовою у храмі в Огдені, шт. Юта, відвідувачі звертали увагу на її прекрасну вимову.

Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Нас завжди може надихати досвід інших людей, отриманий ними під час виконання храмової та сімейно-історичної роботи. Але, щоб ми самі дійсно відчули цю радість, нам потрібно щось робити”¹.

У храмі на нас чекають радість і натхнення, а також спонукання та запевнення. Там звучить небесна мова, якої немає більше ніде на землі, і приходить її розуміння. Ми маємо доступ до одкровення, яке Господь хоче дати нам у храмі, якщо не просто відвідуємо храм, але йдемо туди, сподіваючись отримати одкровення. Ось кілька прикладів того, як через натхнення були отримані відповіді:

• Мартін Гоурі з Кот-д’Івуару шукав скерування у храмі з дуже важливого питання і отримав чудове підтвердження, що на його молитви про це вже дано відповідь. Це той принцип, якого Господь навчав Олівера Каудері: “Розкинь розумом про ту ніч, коли ти волав до Мене у своєму серці. … Хіба Я не промовляв мир твоєму розуму стосовно цього?” (Учення і Завіти 6:22, 23).

• Ренді Бронсон живе поблизу храму в Пейсоні, шт. Юта, й упродовж років займається сімейно-історичними дослідженнями. “Однак у мене є малоактивний син, і я не завжди знаю, що можу для нього зробити. Тож я не просто вношу його ім’я до молитовного списку, але й палко молюся у храмі, намагаючись дізнатися, що я можу для нього зробити. Я отримую підказки, що можу йому сказати або для нього зробити”.

• “Ви хороша мати”, — сказала Стефані Фекрелл Гілл незнайомій жінці ухрамі в Логані, шт. Юта. “Звідки ви знаєте?” — нерішуче запитала молода мати. Сестра Гілл сказала: “Я побачила, що ваші діти розмалювали вам руки, і тоді відчула спонукання від Духа сказати ці слова”. Молода мати намагалася ховати свої руки. Вона з полегшенням відчула, що до неї ставляться з розумінням, а не засудженням.

Храм є місцем, призначеним не лише для того, щоб допомагати спасати наших предків, але й для того, щоб отримувати такі одкровення, які можуть скеровувати нас та інших на шляху завітів. Президент Нельсон сказав: “Кожен з нас потребує постійного духовного зміцнення і навчання, що можливе лише в домі Господа”² . Ці спонукання та враження, отримані в Його святому домі, навчають нас бачити так, як бачить Ісус, чути так, як чує Він, і жити так, як жив Він.