Більше святості дай мені

Ми з сестрою Бертон перед своїм одруженням проходили інтерв’ю з батьком старійшини Річардса. Ми знаємо, про що говорив старійшина Річардс на цій сесії конференції.

Нещодавно по закінченню конференції колу до мене підійшла молода жінка. Ми потисли руки одне одному, і вона сказала: “Єпископе, ви можете удосконалити свої виступи на генеральних конференціях завдяки посмішці”. Я хотів поговорити з нею про страх і посмішку, але не було часу. Проте я спробую і сподіваюся, що вийде.

Після кожної Генеральної конференції я відчуваю прагнення мати ще більше того умиротворення, що несуть ці дні, більше напарництва Духа, більше живлення тим, що освітило і благословило мою душу.

Повсякденна мудрість каже, що більше—це краще, а менше—це, як правило, небажано. Для декого прагнення збагатитися речами і послугами цього світу стає пристрастю. Для інших здобуття більших матеріальних цінностей світу є необхідним, тільки щоб підтримати життя або підняти його норми до прийнятного мінімуму. Нестримне бажання отримати більше часто має трагічні наслідки. З цього приводу президент Бойд К. Пекер нагадав нам, що “ми можемо бути, як батько, сповнений рішучості забезпечувати свою сім’ю. Для цього він докладає всіляких зусиль і досягає успіху; і тільки тоді він усвідомлює, що тим, що було найбільш потрібно,—проводити час з сім’єю—було знехтувано. І замість задоволення він пожинає смуток” (“Батьки в Сіоні”, Ліягона, січ. 1999, с. 25).

Батькам, яким добре вдавалося здобувати більше, часто важко сказати “ні” на забаганки розпещених дітей. При цьому діти ризикують не засвоїти важливі цінності, такі, як: наполеглива праця, задоволення, що приходить не одразу, чесність і співчуття. Багато заможних батьків можуть виховати пристосованих до життя, люблячих і вірних цінностям дітей і роблять це, але ніколи не було так важко установлювати обмеження задовольнятися меншим і уникати пасток пожадливості. Важко сказати “ні” більшому, якщо ти можеш дозволити собі сказати “так”.

Батьки праві у своєму занепокоєнні щодо майбутнього. Важко відмовити у новому спортивному спорядженні, електроніці, курсах і гуртках, коли батьки вірять, що отримання більшого допоможе дітям досягти успіху в дедалі конкурентному світі. Молодь, здається, бажає більшого, почасти через зростаючу кількість того, що привертає їхню увагу. Американська академія педіатрії дослідила, що американські діти переглядають понад 40000 рекламних роликів на рік.

Все менше і менше батьків просять своїх дітей робити щось по дому, вважаючи, що вони і так вже перенапружені соціальним тиском та навчанням. Але діти, позбавлені обов’язків, ризикують ніколи не засвоїти того, що кожна особа може служити іншим і що життя—це не тільки власне задоволення.

Доктор Рейчел Ремен у своїй книзі Благословення мого діда розповідає про те, як подружилася з одним подружжям та їхнім маленьким сином Кенні. Коли вони зустрічалися, вона сідала з Кенні на підлогу і гралася двома його машинками фабрики Хот-вілс. Іноді в її машинці не було крила, а в його—дверцят, а інколи—навпаки. Він обожнював ті машинки!

Коли мережа автозаправних станцій запропонувала машинку фабрики Хот-вілс за кожну заправку, вона підмовила працівників своєї клініки заправлятися в цій мережі і збирати машинки. Як тільки вона зібрала всі моделі, то склала їх у велику коробку, щоб відвезти Кенні. Вона сподівалася, що не образить його батьків, які жили доволі скромно. Кенні із захватом відкрив велику коробку, і одну за одною став виймати машинки. Вони заполонили підвіконня і зайняли всю підлогу. Яка колекція! Пізніше, прийшовши до цієї сім’ї, Рейчел помітила, що хлопчик пильно дивиться у вікно. Коли вона запитала Кенні: “В чому справа? Тобі не подобаються нові машини?”—він опустив очі. “Вибачте, Рейчел. Я просто не знаю, як обожнювати стільки машин” (Див. “Owning” [2000], 60–61).

Всі ми чули, як наші діти після того, як відкрили подарунки на Різдво чи День народження, казали: “А ще?” Незважаючи на всі випробування в цьому поколінні, що хоче мати “більше”, залишається божественна порада навчати дітей “розуміти вчення про покаяння, віру в Христа, Сина живого Бога, і хрищення, й дар Святого Духа,… молитися і ходити чесно перед Господом,… і дотримуватися Суботнього дня, щоб святити його” (див. УЗ 68:25, 28–29).

Розуміння термінів більше або менше не завжди прозоре. Бувають часи, коли менше насправді є більшим, а більше може бути меншим. Наприклад, менше матеріалізму може заохотити більшу сімейну єдність. Більша розпещеність дітей може призвести до гіршого розуміння важливих життєвих цінностей.

Існують деякі аспекти життя, в яких правило “чим більше, тим краще” може виправдати себе. Святий гімн “Більше святості дай мені” (Hymns, no. 131) нагадує нам про чесноти, варті більшої уваги з нашого боку. Ісус сам показав, що необхідно, аби бути більше схожим на Нього. Він сказав: “Я б хотів, щоб ви були досконалими, саме яким є Я, або яким досконалим є ваш Батько, Який на небесах” (3 Нефій 12:48).

Покірність необхідна, щоб стати більш схожими на Христа саме тому, що без неї не можна розвинути інші важливі риси. Мормон зазначив: “Ніхто не приймається до Бога, крім лагідних і невибагливих серцем” (Мороній 7:44). Набуття покірності—це процес. Нас просять нести “щоденно свого хреста” (Лука 9:23). Піднімання хреста не повинно бути разовою вправою. Надлишок покірності не переходить у слабкість, а є “перебуванням людини в стані доброти і ніжності. Це віддзеркалює її впевненість, силу, душевний спокій, здорову самоповагу і дисципліну” (Neal A. Maxwell, “Meekly Drenched in Destiny”, in Brigham Young University 1982–1983 Fireside and Devotional Speeches [1983], 2). Більше покірності дозволить нам навчатися від Духа.

Чесноти, згадані в гімні “Більше святості дай мені”, можна розбити на декілька категорій. Є особисті цілі: більше святості, більше перемог над собою, більше віри, вдячності і чистоти, більше гідності Царства, більше натхненних молитов, більше довіри до Господа. Інші стосуються випробувань. Це включає: більше терпіння у стражданнях, смирення в лиху годину, вдячності за визволення, сили нести тягарі, більше свободи від пут земних, більше бажання повернутися до Батька. І, зрештою, чесноти, прямо пов’язані зі Спасителем: більше відчути Його турботу, більше славити Його велич, більше надії на Його слово, більше радості у служінні Йому, більше сліз за Господній біль, більше відчути Його страждання, більше благословень і святості та більше бути схожим на Спасителя. Якщо таких чеснот більше, це добре. Менше—не бажано.

Багато людей сповнюються радістю, коли навчають про євангелію Ісуса Христа та її відновлення і свідчать про Спасителя і Його життя, служіння і Спокуту.

Один місіонер, керівник району проповідування, цікавився, чому старійшина Паркер, місія якого вже завершувалася, зміг досягти такого успіху, хоча не міг вивчити напам’ять бесіди. Щоб зрозуміти це, він разом із старійшиною Паркером проводили бесіду у сім’ї. Урок старійшини Паркера був настільки не організованим, що під кінець бесіди керівник району був розгублений і боявся, що так само почувалася і сім’я.

І тоді “старійшина Паркер нахилився вперед і поклав свою руку на руку батька. Тоді він подивився йому у вічі, сказав, як сильно він любить його і його сім’ю, і склав одне з найбільш смиренних і могутніх свідчень, що чув керівник району. Коли він замовк, в кожного члена сім’ї, включаючи батька і обох старійшин, по щоках текли сльози. Далі старійшина Паркер розповів батькові, як молитися, і вони стали всі на коліна, а батько молився, щоб отримати власне свідчення, і дякував Небесному Батькові за велику любов, яку відчував. Через два тижні христилася вся сім’я”.

Пізніше старійшина Паркер вибачився перед керівником району, що не знає бесіди. Він сказав, що йому важко вчити напам’ять, навіть якщо годинами робить це щодня. Перед тим, як навчати кожну сім’ю, він ставав на коліна і просив Небесного Батька благословити його, щоб коли він свідчить людям, вони могли відчувати його любов і Дух і щоб знали, що він навчає істині (див. Allan K. Burgess and Max H. Molgard, “That Is the Worst Lesson I’ve Ever Heard!” in Sunshine for the Latter-day Saint Soul [1998], 181–183).

Що ми можемо винести для себе з цієї простої історії? Як думаєте, чи відчував старійшина Паркер потребу більше докладати зусиль, щоб вивчити бесіди? Чи міг старійшина Паркер зрозуміти потребу молитися з конкретною метою? Як думаєте, чи були його молитви пронизані благанням дати більше сил, щоб подолати випробування? Чи могла проблема із запам’ятовуванням навчити його терпінню у стражданнях і лагідності у випробуваннях? Чи проявив він віру у Спасителя і довіру до Господа? Авжеж проявив!

Протягом останніх сімох тижнів чотири страшні урагани пронеслися Флоридою та уздовж Мексиканської затоки. Багато народів Карибського регіону пережили масові руйнації. Виникла нагальна потреба в їжі, одязі і притулку. Купи уламків вкрили дороги й подвір’я. Місцева інфраструктура була зруйнована або потребувала повного відновлення.

Минулого тижня я їздив до Таллахассі, штат Флорида, і прийняв багато слів подяки за допомогу, надану Церквою постраждалим. Губернатор Флориди Буш, віце-губернатор Тоні Дженнінгс, такі партнери, як “Червоний хрест” і “Армія спасіння”, а також федеральні і місцеві працівники служби порятунку—усі виразили щиру подяку, яку я передаю вам, хто доклав зусиль, щоб полегшити тягар робіт з прибирання, а також тим, хто зробив пожертвування до церковного Фонду гуманітарної допомоги. Дякую вам. Я вірю, що ви відчули більше радості і задоволення від служіння Богу.

Наслідуючи приклад того, що робилося в попередні вихідні, понад 2000 волонтерів з різних місцевостей південного сходу США зібралися в Пенсаколі, штат Флорида, в минулий уікенд, щоб допомогти подолати наслідки урагану Іван. Вони порозстилали спальні мішки на підлозі будинків зборів, в інших церквах та домівках членів Церкви. Вони відгукнулися на тисячі завдань, щоб допомагати там, де в них є потреба. Місіонери крили дах місцевої Методистської церкви блакитним брезентом, що застосовувався скрізь. Перші, хто відгукнулися, пожежники та поліцейські, виражали вдячність за те, що на допомогу їхнім сім’ям за їхньої відсутності направили святих останніх днів.

Усе це робилося в той самий час, коли на узбережжі вирував ураган Дженні, заподіявши багато шкоди на Гаїті та в інших місцях Карибського регіону. Ще раз спасибі всім, хто пожертвував кошти, і тим, чиї руки полегшили тягарі великої кількості людей. Я хвалю вас за ваше бажання бути більше благословенними і святими, такими як Спаситель. На цих вихідних буде надана допомога 2500 постраждалим від урагану Дженні.

В розмові про наші прагнення більшого, я не думаю, що ми поставимо Скруджа за взірець для батьків. Я вважаю, що для сімей та окремих людей важливо відверто прагнути чеснот, які збережуться поза межами земного життя. Стримана молитовна поведінка є ключем до успіху в житті у процвітаючому суспільстві і в прищепленні якостей характеру, що є плодами вміння очікувати, ділитися, заощаджувати, наполегливо працювати і задовольнятися тим, що є. Нехай ми будемо благословенні бажанням і здатністю розуміти, коли “більше” є насправді “менше” і коли “чим більше, тим краще”. У святе ім’я Ісуса Христа, амінь.