Як я знайшов Христа у Капернаумі

Після кількох років планування й підготовки я нарешті дістався до Святої землі разом із сім’єю й близькими друзями. Коли ми наближалися до Галілейського моря, то з нетерпінням чекали, коли ж побачимо Капернаум.

У Євангелії від Матвія розповідається, що після того як люди не прийняли Христа у його рідному місті Назареті, Капернаум став для Спасителя “Своїм містом” (Матвій 9:1). Саме у Капернаумі й на берегах Галілейського моря Спаситель покликав Петра, Якова, Івана, Андрія, а пізніше Матвія бути Його учнями (див. Матвій 4:18–22; 9:9).

Назва Капернаум означає “село Наума”, або село втішення. Христос дійсно мав співчуття до людей цього міста і втішав їх, виганяючи дияволів, зцілюючи “недужих усіх”, і навіть повертав до життя (див. Матвій 8:16; Марк 5:35–42). Хоча пізніше Він докоряв мешканцям Капернаума за те, що вони відмовилися від Нього, Христос, вірогідно, здійснив у цьому місті більше чудес, ніж будь-де.

У Капернаумі ми роздивлялися руїни і ходили дорогами древнього міста, вражені тим, що бачило це маленьке поселення (див. Матвій 11:23). Пізніше я зупинився й сів під деревом, розмірковуючи й споглядаючи Галілейське море. Моє велике бажання відчути події, описані в Писаннях, стало реальністю, але залишилось нездійсненим. Незважаючи на підготовку до подорожі, щирі пошуки Христа і рішучість, яка нарешті привела нас у це місце, я відчував порожнечу, що лягла тягарем на моє серце.

Чому це місце, де Христос благословив так багато людей, не благословило також і наше життя? Борючись зі своїми почуттями, я захотів почитати Писання. Я запитав кожного у нашій групі, але, на жаль, ніхто не мав при собі Біблії. На щастя, один член групи мав кишеньковий комп’ютер з електронною версією Писань. Невдовзі ми зібралися разом і слухали, як один з нас читав Матвій 4 і Марк 5, де йшлося про перебування Спасителя у Капернаумі.

Як тільки ми зосередилися на Писаннях, порожнечу замінило втішаюче свідчення любові Спасителя і реальність подій, про які свідчать Писання. Ми прибули до Капернаума у пошуках Христа, але не знайшли Його доти, доки не звернулися до Писань. Не матеріальні речі, які оточували нас, свідчили нам, а Святий Дух.

Вивчення Писань можна доповнювати історичними довідками, коментарями, лінгвістичними дослідженнями й навіть подорожами, але ніщо не замінить навчання безпосередньо від Духа, коли ми занурюємося у Писання. Сини Мосії, які “вивчали писання старанно, щоб вони могли знати слово Бога” (Алма 17:2), є ілюстрацією цього принципу.

Тож нехай щоденне вивчення Писань стане серцевиною наших пошуків Христа, бо Писання дійсно є найкращим місцем, де ми можемо Його знайти.