Мій найкращий Різдвяний дар
Мені було трохи більше двох років, коли моя мама сильно захворіла. Оскільки їй не було на кого мене залишити, вона взяла мене з собою до лікарні в місто Тупіса, Болівія. Невдовзі вона померла, і я залишилася зовсім одна.
Упродовж дитинства і підліткових років мене переводили з місця на місце. Я не знала, що означає мати сім’ю, ніколи не отримувала подарунків—навіть на день народження чи на Різдво.
Залишена на призволяще, я увесь той час стикалася з багатьма труднощами і небезпеками. Лише пізніше я дізналася, що насправді ніколи не була самотня і що невидима рука оберігала мене.
Коли мені виповнилося 15 років, мене запросили жити в сім’ю святих останніх днів. Їхня дочка, трохи старша за мене, повела мене на спільний захід. Усі мене радо вітали і приділяли увагу. Вперше у своєму житті люди ставилися до мене з любов’ю і добротою.
Я була представлена місіонерам, які почали навчати мене. Невдовзі я зрозуміла, що маю люблячого Небесного Батька, який захищав мене упродовж усього життя. Я прийняла євангелію і у Святвечір 1978 року охристилася. Того вечора я отримала свій перший і найдорожчий для мене Різдвяний дар: членство у Господній Церкві.
Потім були інші дари. За два роки я познайомилася з юнаком, який не був членом Церкви. Я привела його до Церкви, і коли він уклав завіт хрищення, ми одружилися. Пізніше Небесний Батько благословив нас з чоловіком трьома дітьми, які були запечатані до нас на час і на вічність у храмі в Буенос-Айресі, Аргентина.
Коли я була дитиною, всі називали мене “бідна мала сирітка”. Тепер, коли я про це згадую, то відчуваю вдячність за благословення знати, що у мене є Батько, Який завжди мене любив. Я також скуштувала від безмежної любові Спасителя. Він відновив Свою Церкву через пророка Джозефа Сміта, якого було обрано в доземному світі і який старанно працював над перекладом Книги Мормона. Я знаю, що вона містить повноту євангелії.
Я отримала свій перший і найкращий дар у 15-річному віці і з того часу насолоджуюся лагідними милостями Господа. Я й досі відчуваю у своєму серці вдячність за той дар, і намагаюся завжди пам’ятати про наступне життя, де я сподіваюся подякувати Батькові й Синові й жити вічно з моєю милою сім’єю.