Таємничий дарувальник

Мені подобається все, що відбувається під час Різдва: гірлянди, різдвяні пісні, час, проведений разом з сім’єю,—все, що ми робимо, святкуючи народження Ісуса. А особливо мені подобається отримувати подарунки. Я починаю складати перелік своїх побажань на Різдво ще у вересні.

Одного року мій перелік був майже таким довгим, як моя рука. А я все думав і думав, що мені ще додати до нього. Я з радістю показав його моєму татові. “Добре Девіде, я бачу які подарунки ти хочеш отримати на Різдво,—сказав він, продивившись перелік. —А що ти збираєшся дарувати?”

“Я готую у школі подарунки тобі і мамі. А у п’ятницю мама бере мене з собою у магазин, щоб придбати подарунки для Шеннон і Джона. Так що у мене все заплановано”.

“Хммм”,—тільки й сказав тато. З якоїсь причини йому не сподобалась моя відповідь. Мені не подобається звук “Хммм”.

Під час наступного домашнього сімейного вечора батьки говорили про дарування і отримання подарунків і справжнє значення Різдва. Я майже бачив, як мій перелік побажань ставав щохвилини все меншим і меншим. Вони запитали в нас, чи маємо ми якісь ідеї, які допоможуть нам пам’ятати про те, як важливо робити подарунки іншим. Шеннон радісно замахала рукою. Мій старший брат Джон і я майже застогнали. Шеннон завжди думала про те, як зробити що-небудь для інших людей, наприклад: повисмикувати бур’яни у садочку наших сусідів.

“Давайте визначимо кількох людей, самотніх або нужденних, і анонімно залишимо подарунки у них на ґанку”,—радісно сказала Шеннон.

“Непогана ідея,—сказав Джон.—Це буде нашою найбільшою таємницею”.

“Це дійсно буде дуже класно”,—подумав я.

Ми всі погодились, що це буде чудовий план. Ми визначили дві сім’ї. Однією з них була сім’я Свенсонів з нашого приходу. Оскільки брат Свенсон знов повернувся до навчання, здавалось, у них ніколи не було достатньо коштів. У них також було багато дітей, яким подобалося отримувати різдвяні сюрпризи. Іншою сім’єю була літня подружня пара, містер та місіс Перес, що мешкали поруч. Завжди здавалось, що їм трохи самотньо.

Усі разом ми вирушили за подарунками. Ми домовились купувати їх, використовуючи трохи грошей, призначених на подарунки для себе. Мене це влаштовувало. Мені дуже сподобалось обирати іграшки для молодших хлопчиків з сім’ї Свенсонів. Якось сталося так, що речі, яких я прагнув для себе, чомусь втратили свою важливість.

Ми вирішили почати за 12 днів до Різдва і дарувати кожній сім’ї один подарунок щовечора. Коли настав перший вечір, я убрався у все чорне від голови до ніг, і Джон відвіз мене до будинку Свенсонів. Я тихо поклав перший подарунок на ґанок, натиснув кнопку дзвінка і щосили побіг геть. Я стрибнув за паркан у ту мить, коли хтось з дітлахів відчинив двері. Я чув, якими здивованими були їхні голоси, коли вони знайшли подарунок. Мені здавалось, що я був ладен підскочити від щастя і радості. Моя кар’єра таємничого дарувальника розпочалася.

Виконувати роботу ставало все цікавіше і водночас—складніше. Щовечора нам доводилося вирушати у різний час, а інколи навіть вранці, оскільки маленькі Свенсони почали чатувати біля вікна, намагаючись побачити нас. А щоразу, підкрадаючись до дверей Пересів, я уявляв як місіс Перес чекає за ними, готова швидко відчинити двері, обійняти мене і сказати який я чудовий. Звичайно, я мав уникнути цього. Тримати все в таємниці—яке це задоволення.

Що ж, той рік був лише початком. Наступного Різдва ми вибрали сім’ю, де того року дочка 11 разів потрапляла до лікарні, та іншу сім’ю, де мати хворіла на рак. О—Я й уявити собі не міг, що деяким людям живеться так важко.

Тепер знов наближається Різдво, і ми вирішили допомогти трьом сім’ям. Найскладніше—вибрати їх. Є так багато людей, кому не вистачає трошки різдвяної радості.

А як же перелік подарунків для себе? Щороку він ставав трохи коротшим. Мене настільки захоплює планування пригод таємничого дарувальника, що на думки про себе часу майже не залишається. Слід обрати подарунки і спланувати стратегії.

В одному я переконаний: як добре, коли робиш що-небудь для інших. Ніщо не перевершить тих почуттів, що сповнюють моє серце, коли я бачу здивування і радість на обличчях людей, яким ми допомагаємо. Дарування стало моєю улюбленою справою на Різдво.