Завжди у вирі події

Коли я розмовляю з нашими молодими місіонерами, то часто кажу їм, що вони—у вирі свого служіння на місії. Немає значення, чи вони щойно прибули, чи завтра відбувають додому, я прошу їх думати, що вони завжди знаходяться у вирі свого служіння.

Новим місіонерам може здаватися, що вони надто недосвідчені, аби успішно служити, тож вони не поспішають говорити або діяти впевнено і сміливо. Досвідчені місіонери, які майже закінчують місію, можуть відчувати сум через те, що місія наближається до кінця, або можуть уповільнити темп, розмірковуючи над тим, що будуть робити після місії.

Якими б не були їхні обставини і де б вони не служили, правда полягає в тому, що Господні місіонери щодня сіють незліченну кількість зерен доброї новини. Коли ці вірні представники Господа будуть вважати, що завжди знаходяться у вирі своєї місії, то сповняться відваги й енергії. Це стосується не лише місіонерів повного дня, але й усіх нас.

Така зміна поглядів є чимось більшим за простий психологічний трюк. Думка про те, що ми завжди у вирі події, містить у собі величну істину. Якщо ми визначимо на карті своє місцеположення, то матимемо спокусу сказати, що знаходимося на початку. Але якщо ми уважніше придивимося, то, де б не знаходилися, ми будемо посередині більшої місцевості.

Це стосується не лише простору, але й часу. Нам може здаватися, що ми на початку або в кінці нашого життя, однак, оцінивши, де ми є з огляду вічності—усвідомивши, що наш дух існував упродовж такого часу, який ми навіть не в змозі виміряти, і що завдяки досконалій жертві й Спокуті Ісуса Христа наша душа існуватиме у прийдешній вічності,—ми можемо визнати, що дійсно знаходимося посередині.

Нещодавно я відчув спонукання встановити нові надгробки на могилі моїх батьків. Час не був милосердним до місця поховання, і я відчув, що нові надгробки краще відповідатимуть їхньому взірцевому життю. Коли я поглянув на дати народження і дати смерті на надгробках, розділені звичайною малопомітною рискою, то цей невеличкий символ прожитого життя раптом наповнив мій розум і серце потоком яскравих спогадів. Кожен із тих дорогих спогадів відображає мить, яка була у вирі життя моїх батьків і у вирі мого життя.

Яким би не був наш вік, де б ми не жили, коли у нашому житті щось відбувається ми у вирі події. І що найголовніше ми завжди будемо у вирі події.

Так, упродовж усього життя будуть миті, що знаменуватимуть початок і кінець, але то будуть лише віхи на величному шляху, який завжди проходить посередині нашого вічного життя. Незалежно від того, знаходимося ми на початку чи в кінці, молоді ми чи літні, Господь може використовувати нас для Своїх цілей, якщо ми просто відкинемо всі думки, що обмежують нашу здатність служити, і дозволимо Його волі формувати наше життя.

Псалмоспівець каже: “Це день, що його створив Господь,—радіймо та тішмося в нім!” (Псалми 117:24). Амулек нагадує нам, що “це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом; так, ось цей день цього життя є днем для людей чинити діяння свої” (Алма 34:32, курсив додано). І поет задумливо каже: “Завжди” складається з усіх “тепер”¹.

Бути завжди у вирі події означає, що гру ніколи не буде закінчено, надію ніколи не буде втрачено, поразка ніколи не буде остаточною. Немає значення, де ми, чи які наші обставини, перед нами простягається вічність починань і вічність закінчень.

Ми завжди у вирі події.