Сила молитви

Хоселіто Б. розповідає, як йому доручили взяти участь у конкурсі читців, коли йому було 12 років. Учитель попросив його завчити напам’ять текст на 10-ти сторінках, з яким треба було виступити перед сотнями учнів та вчителів. З таким завданням було б нелегко впоратися будь-кому, вже не кажучи про Хоселіто, який взагалі-то боїться сцени.

“Тож найперше, що я зробив—помолився й попросив спрямування, розповідає Хоселіто. Під час молитви я просив, що коли забуду якусь частину тексту, то щоб зміг продовжувати й придумати нові слова, аби моя історія була зв’язною. Після молитви я згадав улюблений вірш з Біблії, зі Старого Завіту. Він знаходиться в Приповістях 3:6 і в ньому сказано: “Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”.

Хоселіто хвилювався. Але він старанно працював, весь тиждень заучуючи текст. І також він багато молився щодня. Нарешті настав день конкурсу.

Під час привітання учасників, які прозвучали на самому початку, Хоселіто все ще дуже хвилювався. “Але коли я почав виступати, то все було гаразд, розповідає він. Я робив усе, що міг, і знав, що Бог мені допоможе. Я непокоївся і відчував невпевненість через те, що було так багато учнів, однак Бог відповів на мої молитви”.

Хоселіто не лише зміг запам’ятати ввесь текст, але і виступив так добре, що став переможцем конкурсу. Хоселіто розповідає: “Молитва це відповідь, коли поруч нікого немає, щоб заспокоїти. Бог завжди біля вас і допомагає”.

Кен Г. змалку зростав у сім’ї активних членів Церкви, тож йому було легко дотримуватися високих норм. Однак коли він навчався у старших класах школи, все ускладнилося, і часом Кен почував себе відірваним від хорошого впливу своєї сім’ї—особливо в школі.

“Мої шкільні друзі були завжди поруч, хоча вони й не були членами Церкви, розповідає Кен. Ми й досі маємо тісні стосунки. Проблема в тому, що вони почали робити те, що суперечило нормам Церкви”.

Вдома Кену завжди було легко вибирати правду, однак він каже, що коли був у школі, де не було поруч сім’ї, яка допомагала правильно орієнтуватися, він почав приймати хибні рішення. “Думаю, що оскільки робив те, що не відповідає церковним нормам, то на семінарії мені завжди здавалося, що на уроці говорять саме про мене”.

Саме тоді Кен зрозумів, що він хоче змінитися, але він вважав, що йому не вистачить сил зробити це самотужки. “Отже я вирішив помолитися, щоб Бог дав мені силу і сміливість сказати “ні” друзям, коли вони робитимуть щось погане, розповідав він. І я відчував, що Бог відповів на мої молитви. Мені стало легше відмовлятися, коли друзі просили робити щось неправильне чи спокушали мене. Я вже був навчений і знав, що правильно, а що хибно. Але потім, завдяки молитві, я відчув, що маю силу і дар казати “ні” й робити те, що правильно”.

Кен розповідає, що найважливіше, що він засвоїв завдяки цьому досвіду, це те, що “молитва є ознакою вашого смирення, оскільки ви зізнаєтеся собі, що ви слабкі і що лише Бог може допомогти стати сильними” (див. УЗ 112:10).

Іноді нам потрібно щось більше за втіху чи силу; іноді ми потребуємо матеріальних благословень. Таня Д. згадує про такі часи. Її сім’я переживала надзвичайно важкі фінансові труднощі. “Був вечір суботи, а у нас залишалося лише 40 песо [приблизно 1 долар США] на тиждень, і не було ні обіду, ні навіть вугілля, щоб розтопити плиту, розповідала Таня. Мама дала мені список того, що необхідно. А для всього того потрібно було мати 250 песо. Найперше нам потрібно було вугілля, щоб ми могли приготувати обід”. Таня бачила, що грошей на все не вистачає. Потім вона зрозуміла, що у них не буде грошей на автобусний квиток, щоб наступного дня доїхати до церкви. “Я сказала мамі, що у нас не буде грошей на дорогу до церкви. Але у моєї мами велика віра, і вона просто сказала мені: “Бог попіклується про нас”.

“По дорозі в магазин я плакала, бо в мене не було на все грошей, а я не знала, що мені робити”, розповідає Таня. Коли дівчина розгорнула банкноту в 20 песо і поклала її в кишеню, то зробила лише одне, що, на її думку, могло допомогти—вона помолилася. “Я молилася до Небесного Батька, щоб якимось чином Він допоміг нам у нашій нужді”.

Але коли вона дійшла до першого магазину, то побачила, що ціна на вугілля зросла з 5 песо до 20. “Я вагалася, чи купувати мені його, розповідає Таня, але відчувала, як Святий Дух спонукає мене зробити це, тож я купила. Тепер у мене лишалося тільки 20 песо, а купити всього треба було так багато, у тому числі й підгузки для брата і питну воду. Тож я пішла в наступний магазин купувати продукти, але все було надто дорогим. Я поклала руку в кишеню, де лежали мої 20 песо, а в ній було п’ять згорнутих банкнот по 20 песо. Я почала плакати прямо перед власником магазину.

“Зрештою я купила все, що нам було потрібно, розповідала Таня, і в нас було достатньо грошей на проїзд до церкви наступного дня. Коли я прийшла додому, то пішла в кімнату і помолилася Богові, щоб подякувати Йому за надані благословення. Я знаю, що Бог дійсно живий і відповідає на наші молитви, особливо в той час, коли ми найбільше потребуємо Його і щиро молимося. Тоді Він обов’язково відповість на ту молитву”.

У той час, як ми можемо не сумніватися, що Небесний Батько чує молитви й відповідає на них, нам необхідно пам’ятати, що не завжди відповідь приходить негайно і не завжди в той спосіб, як би нам хотілося. Відповідь на наші молитви приходить у визначений Богом час.

Кожен з цих підлітків на Філіппінському острові Себу зрозумів, що в хороші й погані часи, коли навколо нас багато людей чи коли ми на самоті, під час припливу чи під час відпливу Небесний Батько завжди поруч. І якщо ми звертаємося до Нього у щирій молитві, Він завжди готовий благословити нас.