Дивіться в майбутнє з вірою

Брат Арнальдо Телес Гріло став одним з моїх найкращих друзів, коли мені було років 25. У 62-річному віці брат Гріло, на той час інженер на пенсії, був покликаний одним з моїх радників у президентстві існуючого в той час португальського округу Оейрас, де ми разом служили кілька років.

Його мудрість і досвід збагатили мене, молодого провідника священства, цінними порадами й думками. Він був оптимістом за своїм характером. Він завжди бачив позитивну сторону будь-якої ситуації і мав хороше почуття гумору. Його позиція була джерелом великого натхнення для людей навколо нього, а особливо для мене, бо я знав, через які великі випробування йому довелося пройти.

Здобувши інженерну освіту, брат Гріло працював науковим співробітником у Національній агрономічній агенції в Португалії, а потім вирушив до португальських колоній в Африці, де очолив дослідницьку роботу з вирощування бавовни. Він досягнув значних успіхів у своїй кар’єрі і став виконавчим директором великого міжнародного банку в тій країні. Упродовж майже 30 років перебування у Африці він виховав чудову сім’ю і життя його йшло добре, поки раптово усім їм не довелося повернутися до Португалії через конфлікти і війну в тій країні.

Брат Гріло і його сім’я залишили все, що набули своєю працею—усе майно і особисті речі,—коли на собі відчули руйнівні наслідки війни в країні, яку вони так любили.

Незважаючи на збентеження і безлад, викликані війною, яка поступово витіснила мир і стабільність під час його останніх місяців перебування в Африці, брат Гріло врятував одного зі своїх друзів, віддавши йому свій дорогий автомобіль, який він придбав у Німеччині. Автомобіль дав можливість другу та мамі друга втекти від війни.

Значні матеріальні статки, які були накопичені за роки важкої праці, не змінили пріоритетів брата Гріло. Як і раніше, головними для нього залишалися незмінні принципи і любов до сім’ї.

Коли він повернувся до Португалії у 52 роки, йому довелося все починати з нуля. Беручи до уваги всі ті випробування і трагедії, які випали на його долю, що справді мало значення в його житті? Чому він так позитивно ставився до теперішнього і майбутнього? Чому він мав таку впевненість?

Брат Гріло навернувся до євангелії в перші дні існування Церкви в Португалії і став її міцною опорою та піонером у цій країні. Кілька разів він возив свою сім’ю до Швейцарського храму, долаючи 4500 км в обидві сторони, виявляючи свою віру й відданість. За роки служіння брат Гріло з дружиною приносили радість своїм дітям та багатьом іншим людям.

Віра брата Гріло була зосереджена на Ісусі Христі й на знанні, що зрештою Ісус Христос буде царювати. Це давало йому надію в теперішньому і на майбутнє.

Новий Завіт закінчується посланням великої надії¹. Такі пророки, як Іван Одкровитель, бачили те, що має відбуватися, і розповіли нам про благословення, які ми отримаємо, якщо залишатимемося вірними й витерпимо до кінця.

Іван бачив книгу з сімома печатками, тобто періодами часу, і описав, як Сатана завжди боровся з праведними (див. Об’явлення 5:1–5; 6). Однак Іван також бачив, що Сатану буде зв’язано і що Христос переможно царюватиме (див. Об’явлення 19:1–9; 20:1–11). У кінці він бачив, що після Останнього суду праведні житимуть з Богом (див. Об’явлення 20:12–15).

Одне із сьогоденних випробувань навчитися перемагати страх і розпач, аби долати випробування і спокуси. Нам потрібно лише на мить взяти газету, проглянути веб-сторінку чи почути новини по радіо або телевізору, і на нас посиплються сумні історії про злочини та природні катаклізми, що трапляються кожного дня.

Розуміння обіцянь, що містяться в Писаннях, стосовно того, як Господь подолає зло і як істина здобуде перемогу над неправдою, може допомагати нам дивитися в майбутнє з надією та оптимізмом. У сьогоденному світі ми бачимо війни, природні катаклізми та економічні кризи. Часом ми не лише спостерігаємо за цими подіями. Вони безпосередньо втручаються в наше життя.

Нам не потрібно тужити з приводу втрати наших мирських статків чи зосереджуватися на тимчасовому, бо все це може затьмарити наше бачення того простого і величного, що є в нашому житті.

Я вдячний за приклад брата Арнальдо Телеса Гріло. На перше місце він ставив духовне—те, що є “великої цінності для [нас] в останні дні” (2 Нефій 25:8), у тому числі сімейні стосунки і служіння іншим.

Ми всі повинні дивитися в майбутнє з надією, бо ми знаємо, що сили зла буде переможено. Ми всі повинні бути позитивно налаштованими, коли стикаємося з труднощами, бо сьогодні в нас є Писання, учення сучасних пророків, влада священства, храми і підтримка з боку інших членів Церкви. Ми повинні “вийти переможцем” за допомогою молитви (УЗ 10:5). А найважливіше, ми повинні надіятися на вічне життя завдяки досконалій спокутній жертві Господа (див. Moроній 7:41).

Коли наші пріоритети правильні, то ми будемо жити повнішим, змістовнішим життям. Коли ми ставимо на перше місце Господа, Його царство, наші сім’ї, то матимемо надію, необхідну для того, щоб подолати нинішні й майбутні випробування.