Коли хороші плани не спрацьовують

Сунг Еун старанно працювала над досягненням мрії свого життя стати вчителькою. Вона розповідає: “Завдяки тому, що я завжди докладала найбільших зусиль, я майже завжди могла досягати того, на що сподівалася і про що молилася”. Але цього не сталося, коли вона складала кваліфікаційний екзамен, щоб стати вчителькою. “Коли я провалила екзамен, розповідає вона, то думала, що в одну мить усі мої мрії рухнули”.

Спочатку Тіна не тривожилася з того приводу, що компанія, на яку вона працювала, змінила власника. Нова організація обіцяла їй довготривалу посаду, тож вона переїхала ближче до своєї роботи, маючи великі сподівання, що нова робота буде цікавою. Коли через кілька місяців її звільнили, Тіна відчувала “розгубленість, збентеження, сум і навіть страх”.

Замість того, щоб цілковито зосереджуватися на написанні своїх резюме, Сунг Еун і Тіна зрозуміли, що вони також можуть зосередити зусилля і на зміцненні характеру. Обидві жінки знайшли втішення у вивченні євангелії та в молитві.

“Апостол Павло став чудовим другом, який допомагав мені бути терплячою і не похитнутися у випробуваннях, розповідає Сунг Еун. Він завжди був позитивно налаштований і спокійно чекав на те, що для нього приготував Бог, а не покладався на свій власний план.

Його досвід навчив мене дечому: час очікування це не просто процес, який ми маємо пережити, аби дістатися туди, куди хочемо. А це процес, завдяки якому ми стаємо такими, якими хоче бачити нас Небесний Батько, коли пройдемо через необхідні зміни”.

Тіна зрозуміла, що зміна, якої вона потребувала найбільше, це змінити погляд на майбутнє. “Я здивувалася, коли зрозуміла, що оцінювала себе за мирською шкалою цінностей, згадує вона. Я відчувала себе важливою завдяки місцю роботи й посаді, яких мене потім позбавили. Тепер я оцінюю себе з огляду на вічні істини: що я дочка Небесного Батька і маю божественний потенціал. Цих істин мене ніколи не позбавлять”.

І Тіна, і Сунг Еун вважають, що, хоча зміцнення характеру не завжди приємна справа, плоди особистого зростання є солодкими. Сунг Еун каже: “Той рік після невдалого складання кваліфікаційного екзамену, який давав право на вчителювання, не лише був найважчим і найгнітючішим періодом, але й найціннішим. Я почала краще розуміти труднощі інших людей і мала бажання їм допомагати зі справжнім наміром і турботою”.

Приклад Аммона і його братів у Книзі Мормона показав Тіні, як Господь збільшив її віру, що допомогло жінці сягнути повного потенціалу. “Господній план для Нефія полягав у тому, щоб врятувати ламанійських братів, не вдаючись до меча задля вирішення цієї проблеми, розповідає вона. Сини Мосії отримали завдання, яке вимагало великої віри, але вони також отримали обіцяння: якщо вони терпляче будуть зносити свої скорботи, то досягнуть успіху (див. Алма 26:27). Бути терплячою—це одне з моїх найбільших випробувань, бо я хочу зрозуміти весь свій план, однак усвідомлюю, що завжди найкращим для нас буде план Небесного Батька і час, вибраний Ним”.

На Тодда чекало яскраве майбутнє після його повернення з місії. Під час навчання він познайомився з чудовою дівчиною. Після кількох місяців побачень і духовного підтвердження Тодд запропонував їй вийти за нього заміж і вона погодилася. Вони запланували весілля на кінець літа, і обоє поїхали додому, щоб підготуватися.

“Через три тижні після того, як ми розпрощалися після навчання, вона розірвала заручини, згадує Тодд. Якщо я скажу, що моє серце було розбите, це не опише повною мірою моїх почуттів. У голові було стільки запитань, які потребували відповідей. Я нічого не міг зрозуміти. Я ж отримав підтвердження в домі Господа, а тепер наші стосунки були розірвані. Моє свідчення ніколи не проходило сильнішого випробування, ніж тоді.

На жаль, кілька років після розриву стосунків я все ще не міг оговтатися. Я не знав, як я знову зможу довіряти своїм почуттям, якщо відчуватиму підтвердження про правильність чогось. Я завжди покладався на Господа і з усіх сил намагався виконувати заповіді, продовжує він. І все це, здається, було даремно”.

Алесся також думала, що її стосунки з одним юнаком мали закінчитися шлюбом. “Наша історія була такою прекрасною. І хоча ми мали звичайні труднощі, з якими стикається кожна пара, однак думали, що наші стосунки триватимуть вічно”, згадує вона.

Коли хлопець, з яким зустрічалася Алесся, поїхав на місію, розлука була важкою, але з інших причин, ніж передбачала дівчина. “Поки його не було, я почала краще себе пізнавати. Я зрозуміла, що багато чого в моєму житті не так, як слід, і часом я ховаюся за якимись вигаданими ідеями, замість того, щоб упокорити себе і поглянути в обличчя реальності, розповідає вона. Здавалося, що я жила у чудовій казці, помилково вважаючи, що закоханості достатньо, щоб усе виходило правильно. І часто через це я не помічала найважливішого”.

Все ж Алесся чекала на щасливе повернення і продовження стосунків після того, як її хлопець повернеться з місії. Однак після його повернення вони ще якийсь час позустрічалися, а потім припинили побачення. “То був один з найболючіших моментів у моєму житті”, розповідає Алесся.

Завдяки своєму досвіду і Тодд, і Алесся згодом зрозуміли, що хоча важливі стосунки в їхньому житті зазнали змін, послух і вірність Господу мали залишатися незмінними. Господь став їхнім якорем у мінливому й непевному світі.

“Я не мав усіх відповідей на питання, чому я отримав підтвердження укласти шлюб з певною людиною і цього не сталося, розповідає Тодд. Однак я зрозумів, що це не має значення. Що дійсно має значення, так це те, що я продовжую вірити в Христа і збираюся виявляти цю віру, щоб довіряти усьому, що Господь для мене приготував”.

Алесся знала, що, повністю довірившись Господу, вона здобуде необхідну силу. “Я зрозуміла, що настав момент вирішувати, якою людиною я хочу бути, каже вона. Чи буду я й надалі жити наполовину або чи вийду я на шлях справжнього учня Христа? Я хотіла краще пізнати Його, по-справжньому полюбити Його і спробувати стати кращою людиною, виконуючи Його заповіді не лише зовні, але і в серці—будучи чесною до кінця”.

Після того, як усі ці четверо молодих дорослих потрапили в неочікувану ситуацію, вони намагалися знайти сміливість жити в теперішньому й знову планувати майбутнє. Однак вони побачили, що їхня віра в Господа зросла.

Сунг Еун згадує, що після того, як провалила екзамен, їй було важко починати щось нове. Однак потім вона відкрила для себе важливу істину: “Я зрозуміла, що справжній провал це жити минулим і нічого не робити, аби якось виправити ситуацію. Я вирішила, що замість того, щоб сумувати, я маю перетворити цей важкий час на час навчання. Моя здатність розуміти життя в цілому розширилася і поглибилася, і я зрозуміла, що кінець чогось одного завжди приносить з собою початок чогось іншого”. Вона зробила повторну спробу скласти екзамен і “зараз є щасливою вчителькою, якій подобається кожний день проводити з учнями”.

Тіна вирішила довіритися думці, що на неї щось чекає, хоча їй і нелегко дивитися в непевне майбутнє. “Я вирішила знову піти навчатися. Я вивчала мистецтво й технології. Саме цим я і хотіла б займатися, однак я ще не набула необхідного досвіду, розповідає вона. Я готова поринути в іншу пригоду, набагато кращу, завдячуючи мудрості Небесного Батька”.

Тодд продовжував ходити на побачення вже шість років і працював над тим, щоб розвинути довіру до Господа. Навіть коли він зустрічав жінок, які викликали захоплення, йому доводилося боротися з минулими сумнівами, аби не зруйнувати сподівань на майбутнє. “Мені було нелегко твердо протистояти сумнівам упродовж шести років, каже він. Однак я рішуче налаштувався на те, щоб довести собі, що дійсно покладаюся на Господа і Його спонукання, хоча й сердився на Нього раніше”. Нові стосунки згодом привели до храмового шлюбу.

“Я часто думаю про те, чому Господь благословив мене таким дивом, як моя дружина, коли я так довго працював над тим, щоб повною мірою довіряти спонуканням Духа, розмірковує Тодд. Для мене це є свідченням, що Господь чекає, щоб благословити нас, але це завжди відбувається у призначений Ним час”.

Алесся, оновивши свою відданість Господу, розвинула глибоке особисте свідчення. “План спасіння став для мене реальним, і мої завіти з того часу стали більш зобов’язуючими і набули глибшого значення. Христова Спокута для мене більше не теорія і не те, про що я десь прочитала, можливо, надто поверхнево. В мені відбулася зміна серця, і я маю непохитне свідчення”. Дівчина каже, що сьогодні вона відчуває себе новою людиною.

Якими б не були повороти життя, пункт призначення вічне життя і є тим, що Небесний Батько запланував для Своїх дітей (див. Мойсей 1:39). Хтось зможе навіть зрозуміти, що “план Б” був просто шляхом здійснення “плану А”.