Знайти надію на майбутнє

12 вересня 2001 року моя дружина і я ходили туди-сюди коридорами лікарні в Тусоні, шт. Аризона, США, долаючи довгі години в очікуванні народження нашого сина. На екрані нашого телевізора і кожного іншого телевізора в приміщенні постійно йшли відеокадри подій попереднього дня в місті Нью-Йорк—зображення двох веж, які були вищими за всі інші будівлі цього міста, і впали, перетворившись на уламки і порох. Ці зображення, які транслювалися годинами, сповнили нас відчаєм. Здавалося, це найгірший з усіх можливих часів, щоб привести дитину у світ—світ, який здавався таким темним і жахаючим.

Рано-вранці наступного дня народився наш малюк. Коли я тримав нашу маленьку дитинку, то думав про жахливі події кількох останніх днів, події, які нагадали мені про пожежі в Національному парку Йєллоустоун у 1988 році. Вогонь знищив близько 323750 га лісу. Здавалося, парк залишився абсолютно спустошеним. Новини показували у своїх сюжетах спалену землю і густий чорний дим у небі. Жодні людські зусилля не могли швидко повернути втрачене. Здавалося, що навіть величезні людські зусилля, спрямовані на відновлення, а також сили природи не зрівняються із спустошуючою силою вогню.

Однак наступної весни сталося просте диво—крізь обпалену землю почали пробиватися маленькі рослинки і квіточки. Поступово все більше і більше квітів, кущів і дерев з’явилися із землі. Відродження парку було повільним і складалося з крихітних, дивовижних деталей, але з часом результат був вражаючим.

У моменти страху, які, здається, поглинають нас як палаючий вогонь парку Йєллоустон, коли наша віра і надія досягають межі, ми повинні пам’ятати, що у нас є єдиний надійний, непорушний фундамент, набагато міцніший за всі сили зла, з якими ми стикаємося. Геламан пояснив, що цим фундаментом є “ка[мінь] нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога”. Якщо ми віддаємо себе Йому, тоді “коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по вас, воно не матиме сили над вами, щоб втягнути вас до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки каменеві, на якому ви збудувалися, який є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти” (Геламан 5:12).

Коли ми в оточенні шалених сил зла і спокус світу, то можемо подумати, що незначний і простий вплив євангелії є перебільшеним. Ми можемо відчути сумніви і відчай, даремно чекаючи на відновлення справедливості, полегшення болю і вирішення проблем. Ті ж самі вітри, які вдаряють по нас, одночасно несуть насіння зміни і зростання, і неосяжна сила євангелії тихо працює під ґрунтом земного існування, готуючи до проростання тисячу маленьких насінин надії і життя.