В мене було удосталь чим поділитися

Я завжди вважав, що підготовка до надзвичайних ситуацій складається з того, щоб подбати про свою сім’ю і про себе. Але одного недільного ранку в південній Флориді у 1992 році я навчився розглядати підготовку інакше. Ураган Ендрю—один з тих ураганів, які вражали Сполучені Штати і принесли найбільше руйнувань та дуже дорого обійшлися—перервав прекрасне літо в Маямі, Флорида.

Я тимчасово жив один в помешканні біля узбережжя і відвідував тримісячну навчальну програму, яка стосувалася моєї роботи. Коли надійшло попередження про ураган і я дізнався, що нам потрібно евакуювати наш багатоквартирний комплекс до полудня, мій знайомий зарезервував номери в готелі у віддаленому від моря районі для наших співробітників і мене. Я забив дошками вікна свого помешкання і зібрав особисті речі.

В очікуванні на приїзд моєї дружини й дітей, які мали приїхати на тиждень, я заздалегідь закупив достатньо їжі й води для своєї сім’ї з шести членів. Мені було приємно від того, що в мене є безпечне місце і достатньо їжі, якої вистачило б на кілька тижнів.

Коли я підготувався, щоб вирушити в дорогу о 10:30, то відчував себе добре, бо все було в порядку. Я схилив коліна в молитві і подякував Небесному Батькові за свої благословення, просячи Його допомоги під час бурі, що насувалася. Коли я завершив свою молитву, Дух підказав мені сказати: “Якщо є хтось, кому потрібна допомога, будь ласка, допоможи мені знайти цю людину”.

За кілька хвилин в мої двері постукала вдова, якій було за 80 років. “Вибачте,—сказала вона.— Я помилилася номером і шукаю свою подругу”.

Вона виглядала змученою. Коли я спитав, чи можу допомогти, вона збентежилася і сказала, що не знала, що робити і куди йти. Я спитав її, де вона живе, і разом ми пішли до її помешкання, оцінили ситуацію і почали вирішувати її проблеми.

Я сказав їй, що моя компанія можливо має місце в одному з номерів нашого готелю, і запросив її залишитися з нашою групою. Вона з полегшенням зітхнула. Ми швидко спакували її речі та убезпечили її помешкання й майно, і я домовився, щоб знайомий відвіз її автомобіль до готелю.

В той час, як я готувався до від’їзду, ще дві вдови попросили моєї допомоги. Я допоміг їм заспокоїтися, щоб вони могли тверезо подумати, де знайти притулок. Коли я переносив речі одного з моїх колег по роботі, ще одна літня вдова попросила мене про допомогу. Ми помістили її крихкі речі в безпечне місце і допомогли їй підготуватися до від’їзду.

Тим часом інші співробітники запросили двох студентів коледжу, які жили на острові, приєднатися до нашої групи у віддаленому від моря готелі. Все, що вони мали з їжі, це кілька бутербродів і літр мінеральної води. На щастя, я мав чим поділитися, і не тільки з ними, але й з усіма іншими також.

Яким то було благословенням—бути підготовленим і мати скерування Господа! Це дозволило мені заспокоїти людей в часи сум’яття і присвятити майже весь свій час допомозі іншим, не переймаючись собою. Я навчився краще цінувати пораду наших провідників священства бути підготовленими.