Ідіть за пророком
З виступу на духовному вечорі Церковної системи освіти, виголошеному в Університеті Бригама Янга–Айдахо 5 травня 2013 року. Повну версію виступу можна знайти на сайті lds.org/broadcasts.
Наслідуючи Президента Монсона і намагаючись бути більш схожими на нього, ми неодмінно станемо більш відданими учнями Господа Ісуса Христа.
Кілька років тому, безпосередньо перед генеральною конференцією, Президент Монсон виклав один чудовий урок. Цього разу він стосувався генеральних авторитетів, які прибули до Солт-Лейк-Сіті, штат Юта. Багато з них прибули з різних місць світу, де вони служили у президентствах територій. Ми зібралися разом, щоб отримати настанови від Першого Президентства і Дванадцятьох Апостолів.
Коли настав час починати збори, здавалось, що були присутні всі, окрім Президента Монсона. Минуло кілька хвилин відтоді, як збори мали початися, ми перестали розмовляти один з одним і сиділи благоговійно, слухаючи музичну прелюдію й очікуючи, що пророк ось-ось увійде.
Ми терпеливо чекали, доки не настала і потім минула 9 година ранку. Хтось вийшов у бокові двері—безперечно, щоб перевірити і побачити, чи не потрібна якась допомога. Повернувшись, він сказав, що Президент Монсон невдовзі приєднається до нас.
Приблизно через 15 хвилин після того, як збори мали початися, Президент Монсон увійшов у кімнату. Виявляючи повагу, ми встали, коли він увійшов. Ми були раді бачити його і задоволені тим, що він добре виглядав. Здавалося, не було якоїсь видимої причини його затримки.
Президент Монсон відразу підійшов до кафедри і сказав: “Брати, вибачте за запізнення, але я був потрібен своїй дружині цього ранку”.
Я був глибоко вражений і упокорений. Я не міг перестати думати над словами Президента Монсона.
Це були дуже важливі збори. Зібралися усі головні провідники Церкви, але Президент Монсон подав приклад для всіх нас. Він був потрібен його дружині, і він виділив необхідний час, щоб попіклуватися про неї. То була велична проповідь. Я не пам’ятаю решти сказаного того дня, але пам’ятаю цю проповідь: “Я був потрібен своїй дружині”.
Наслідувати приклад пророка
Я хотів би запропонувати п’ять способів, у які ми можемо наслідувати приклад Президента Монсона.
1. Ми можемо мати позитивне ставлення і можемо бути радісними.
У Дорогоцінній Перлині пророка Джозефа Сміта описано, як людину з радісним обличчям (див. Джозеф Сміт—Історія 1:28). Так можна сказати і про Президента Монсона.
Одного разу Президент Монсон сказав: “Ми … можемо зробити вибір і мати позитивне ставлення. Ми не можемо направити вітер, але можемо налаштувати вітрила. Іншими словами, ми можемо вирішити бути щасливими і мати позитивне ставлення, не зважаючи на те, що відбувається на нашому шляху”1.
Одного разу я чекав перед входом до кімнати засідань Першого Президентства. Мене запросили туди взяти участь у зборах, щоб обговорити питання, що стосувалися храмів. Я тихо сидів на самоті біля входу. Я думав, що Перше Президентство вже проводить збори і мене запросять приєднатися до них за кілька хвилин.
Сидячи там, я почув, як хтось йшов по вестибюлю й насвистував. Я подумав: “Людина не розуміє правил належної поведінки. Не можна ходити й насвистувати біля офісу Президента Церкви”.
За мить той свистун вийшов і уже був переді мною—то був Президент Монсон. Він був радісним і у доброму гуморі. Він тепло привітав мене і сказав: “Думаю, ми почнемо збори за кілька хвилин”.
Навіть маючи на своїх плечах тягар відповідальності за всю Церкву, він є взірцем радості і завжди має позитивне ставлення. Нам слід бути такими ж.
2. Ми можемо з добротою і любов’ю ставитися до дітей.
Ісус часто говорив про дітей. Його пророк, Президент Монсон, також часто говорить про дітей, і я бачив, особливо під час освячень храмів, як він любить дітей і своїм прикладом навчає, як ставитися до них. Під час кожного освячення храму він зосереджує свою увагу на дітях. Йому подобається залучати їх до участі в церемонії закладання наріжного каменя, і він завжди запрошує кількох з них покласти трохи вапняного розчину на наріжний камінь і таким чином взяти участь у символічному завершенні будівництва храму. Він робить цю мить радісною для них. Він робить її для них незабутньою. У нього завжди є для них широка усмішка. Він підбадьорює і хвалить їх. Як чудово це бачити.
Його теплі вітання іноді супроводжуються жестом: “дай п’ять”, іноді Президент ворушить вухами, а іноді закликає служити на місії та одружитися в храмі.
Кілька років тому було заплановано, що Президент Монсон поїде освячувати храм Окра-Маунтін в Юті на свій день народження. Коли він прибув до храму і підійшов до його парадних дверей, там вже зібралася група молоді. Вони, очевидно, знали, що сьогодні день народження Президента Монсона, бо почали йому співати “З Днем народження”. Він зупинився і подивився на них. На його обличчі засяяла широка усмішка. Він навіть почав махати руками, наче диригував їхнім співом. Наприкінці вони додали приспів: “І бажаємо ще багато щасливих років”. Він сказав мені: “А це моя улюблена частина пісні”.
Діти та молодь Церкви люблять його, і не сумніваються, що він їх також любить!
3. Ми можемо діяти за спонуканнями Духа.
Відданість Господу Президента Монсона і його правило діяти за спонуканнями Духа були чудово описані самим пророком такими словами: “Найприємніше відоме мені почуття у житті—це відчувати спонукання і діяти за ним, а потім дізнатися, що це була відповідь на чиюсь молитву або задоволення чиєїсь потреби. І я завжди хочу, аби Господь знав: якщо Йому потрібна людина, яка піде і виконає доручення, Том Монсон буде цією людиною для Нього”2.
Це взірець, наслідувати який слід прагнути кожному з нас.
4. Ми можемо любити храм.
Президент Монсон увійде в історію як один з великих будівничих храмів за всю історію Церкви. Відтоді, як він став Президентом Церкви у лютому 2008 року, він продовжував розгортати велику роботу з будівництва храмів. Протягом шести років служіння пророком Президент Монсон оголосив про плани будівництва 33-х нових храмів.
Президент Монсон сказав: “Нехай же кожен з нас живе гідно, маючи чисті руки й серця, щоб храм міг торкнутися нашого життя і наших сімей”3.
Він також додав це чудове обіцяння: “Коли ми любимо храм, торкаємося храму і відвідуємо храм, наша віра виявлятиметься в нашому житті. Якщо ми приходимо в ці святі доми Бога, якщо ми пам’ятаємо завіти, які укладаємо в них, то зможемо пройти через усі випробування і подолати усі спокуси”4.
Дотримуймося ж зразку, даного нам пророком—любити храм.
5. Ми можемо бути добрими, уважними до інших і люблячими.
Президент Монсон є чудовим взірцем виявлення любові до інших. Протягом усіх років свого служіння він відвідував людей вдома, покладав руки на голови і давав людям благословення, неочікувано телефонував, щоб втішити й підбадьорити, надсилав листи із заохоченням, похвалою і вдячністю, відвідував лікарні та будинки для літніх людей і знаходив час, щоб побувати на похоронах і поховальних службах, незважаючи на свій дуже напружений розклад.
Саме так, як робив би це Спаситель, Томас Монсон робить добрі вчинки (див. Дії 10:38), благословляє інших і виявляє любов до них; це є рушійною силою його життя.
Чудовим прикладом виявлення доброти Президентом Монсоном стала подія, що відбулася у 2012 році. Коли будівництво прекрасного храму в Бригам-Сіті, Юта, наближалося до завершення, я зустрівся з Першим Президентством, щоб обговорити плани стосовно його освячення. Бригам-Сіті знаходиться лише в одній годині їзди на північ від Солт-Лейк-Сіті, тому Президенту Монсону було б дуже легко поїхати туди на освячення.
Натомість Президент Монсон сказав: “Бригам-Сіті—це рідне місто президента Бойда К. Пекера, цього великого апостола, який сидів поруч зі мною так багато років у Кворумі дванадцятьох. Я хочу, щоб він мав честь і благословення освятити храм у своєму рідному місті. Я не поїду туди, а доручу президенту Пекеру освятити храм у Бригам-Сіті. Я хочу, щоб це був особливий день для нього”.
Це був чудовий день для президента Пекера і сестри Пекер, яка також виросла в Бригам-Сіті. Я був дуже зворушений добрим і великодушним вчинком Президента Монсона по відношенню до свого товариша-апостола. Усі ми можемо діяти подібним чином. Ми можемо ділитися і виявляти доброту, та думати більше про тих, хто навколо нас.
Взірець пророка
Президент Монсон навчав нас, як просуватися цим шляхом у житті, своїми чудовими і надихаючими посланнями на генеральних конференціях. Він навчав нас, як бути послідовниками Ісуса Христа, своїм надзвичайним і чудовим особистим прикладом. Дійсно, Господь дав нам зразок в усьому, і одним зі зразків, які нам слід прагнути наслідувати, є взірець нашого улюбленого пророка.
Я свідчу, що на небесах є Бог, який знає і любить нас. Він дав нам пророка, щоб скеровувати нас, навчати і направляти в ці останні дні. Я вірю, що Господь очікує від нас, що ми будемо любити пророка, підтримувати його і наслідувати його приклад.
Я вважаю це великим благословенням—жити у дні, коли Господнім пророком є Томас С. Монсон. Наслідуючи пророка і намагаючись бути більш схожими на нього, ми неодмінно станемо більш відданими учнями Господа Ісуса Христа.