2014
Як використовувати план спасіння, щоб відповідати на запитання
Квітень 2014


Як використовувати план спасіння, щоб відповідати на запитання

Коли ми або інші люди маємо запитання щодо євангелії Ісуса Христа, чи знаємо ми, де знайти відповіді?

Ми живемо в захоплюючий час. Відновлена євангелія Ісуса Христа виходить “з мороку” (УЗ 1:30). В результаті цього більше дітей Небесного Батька, які не належать до нашої віри, чують про “мормонів”. Дехто чує про речі, які звучать дивно і спантеличують. Інші чують те, що здається знайомим і втішає. Люди з обох груп можуть прийти до нас, шукаючи відповіді на свої запитання. Багато відповідей знаходяться у плані спасіння, який також відомий, як “великий план щастя” (Алма 42:8).

Найпоширеніші запитання звучать так: “Звідки я прийшов?” “Чому я тут?” і “Куди я піду після цього життя?” На всі ці запитання можна відповісти, скориставшись істинами, які знаходяться у плані спасіння. У цій статті є кілька відповідей з писань і нашого пророка, Президента Томаса С. Монсона, які він дав стосовно цих запитань.

Звідки я прийшов?

Ми є вічними істотами. Ми жили з Богом до цього життя, як Його духовні діти. “Апостол Павло [навчав], що “рід ми Його” [Дії 17:28],—сказав Президент Монсон. Оскільки ми знаємо, що наші фізичні тіла дані нам від наших смертних батьків, ми маємо дослідити значення слів Павла. Господь проголосив, що “дух і тіло є душею людини” [УЗ 88:15]. Отже, саме дух був створений Богом. Автор послання до Євреїв називає Бога “Отцем духів” [Євреям 12:9]”1.

Чому я тут?

Про наше життя на землі Президент Монсон сказав: “Якими ж вдячними ми повинні бути за те, що мудрий Творець створив землю і помістив нас сюди, відгородивши завісою забуття наше попереднє існування, щоб ми могли пройти часи випробувань, мати нагоду перевірити самих себе, аби нам підготуватися й отримати все, що Бог приготував для нас.

Ясно, що однією з найважливіших цілей нашого існування на землі є отримання тіла із плоті і кісток. Нам також був даний дар свободи вибору. У нас є привілей тисячами шляхів самим вибирати для себе. Тут ми проходимо навчання у цього суворого наставника—у досвіду. Ми розрізняємо між добром і злом. Пізнаємо різницю між гірким і солодким. Ми виявляємо, що наші вчинки призводять до наслідків”2.

Куди я піду після цього життя?

Смерть приходить до всіх членів людської сім’ї. Але, “якщо помре чоловік, то чи він оживе?” (Йов 14:14). “Ми знаємо, що смерть—це не кінець,—сказав Президент Монсон. Цій істині пророки навчали упродовж віків. Вона також міститься в наших Священних Писаннях. У Книзі Мормона ми читаємо конкретні і втішні слова:

“Тож стосовно стану душі між смертю і воскресінням—Ось, це повідомив мені ангел, що духи всіх людей, як тільки вони залишають смертне тіло, так, духи всіх людей, чи то вони добрі, чи злі, переносяться додому до Того Бога, Який дав їм життя.

І тоді станеться, що духи тих, хто праведні, буде прийнято до стану щастя, який називається раєм, станом відпочинку, станом покою, де вони будуть відпочивати від усіх своїх бід і від усіх турбот, і смутку” [Алма 40:11–12]”3.

Після нашого воскресіння ми йдемо в целестіальне царство, чия слава подібна до сонця, терестріальне царство, чия слава подібна до місяця, телестіальне царство, чия слава подібна до зірок, або у зовнішню темряву (див. УЗ 76).

Чи дійсно є Бог? Чи існує Сатана?

Небесний Батько, Ісус Христос і Сатана брали участь у великій Нараді на Небесах, яку було скликано до нашого народження. Для здійснення плану спасіння Небесний Батько спитав, хто піде на землю і викупить наші гріхи. Він сказав: “Кого Мені послати? І відповів один [Ісус Христос], подібний Синові Людини: Ось Я, пошли Мене. І другий [Сатана] відповів і сказав: Ось я, пошли мене. І Господь сказав: Я пошлю першого.

А другий [Сатана] розгнівався і не зберіг свого першого стану; і того дня багато послідувало за ним” (Авраам 3:27–28; див. також УЗ 29:36–37; Мойсей 4:1–4).

Чи маємо ми силу, щоб протистояти спокусам Сатани?

Одну третину духів, які вирішили піти за Сатаною після Наради на Небесах, було скинуто разом із ним. І вони, і Сатана, залишаються духами без фізичних тіл. Пророк Джозеф Сміт навчав: “Усі істоти, які мають тіло, мають владу над тими, хто його не має”4. Тому Сатана може спокушати нас, але ми маємо силу протистояти.

Чому іноді здається, що Небесний Батько не відповідає на мої молитви?

“Молитва—це дія, завдяки якій воля Батька і воля дитини починають узгоджуватися між собою. Метою молитви не є зміна волі Бога” (Bible Dictionary, “Prayer”). Молитва—це знаряддя, яке допомагає нам вирішити, чи будемо ми використовувати нашу свободу волі, щоб узгодити нашу волю з волею Бога (див. Авраам 3:25). Небесний Батько завжди відповідає на наші молитви, однак ці молитви можуть приходити у формі: “так”, “ні” або “ще ні”. Час має важливе значення.

Чому у мене є випробування, коли я намагаюся жити правильно?

Випробування є частиною плану спасіння. Вони укріпляють, удосконалюють і очищають нас, коли ми покладаємося на Ісуса Христа і Його євангелію. Небесний Батько підтримує нас, коли ми маємо випробування. Наші випробування додадуть нам “досвіду і буд[уть нам] на благо” (УЗ 122:7).

Як мені знати, що є правильним, а що—ні?

Всі Божі діти народжуються зі Світлом Христа, яке допомагає нам “відрізня[ти] добро від зла” (Мороній 7:16). Крім того, Святий Дух може свідчити нам про істину в нашому розумі й серці, викликаючи почуття миру й тепла (див. УЗ 8:2–3).

Чи можу я отримати прощення навіть, якщо вчинив тяжкі гріхи?

Бог знав, що всі ми будемо грішити, навчаючись вибирати між правильним і хибним5. Однак за всі гріхи передбачені певні покарання. Правосуддя вимагає того, щоб було накладене покарання. У Своїй милості Небесний Батько дозволив Ісусу Христу здійснити Спокуту і задовольнити вимоги правосуддя щодо всіх нас (див. Алма 42). Іншими словами, Христове страждання в Гефсиманії і смерть на Голгофі були платою за всі наші гріхи, якщо ми отримаємо доступ до Христової Спокути через покаяння і отримання обрядів євангелії. Наші гріхи будуть прощені (див. УЗ 1:31–32).

Посилання

  1. Томас С. Монсон, “Перегони життя”, Ліягона, трав. 2012, с. 91; див. також Авраам 3:22–26.

  2. Томас С. Монсон, “Перегони життя”, сс. 91–92; див. також Алма 34:32–34.

  3. Томас С. Монсон, “Перегони життя”, с. 93; див. також Учення і Завіти 76:59–111.

  4. Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (2007), с. 212.

  5. Маленькі діти не можуть грішити “доки вони на стають підзвітними” (див. УЗ 29:46–47).