Якщо ваше око єдиноспрямоване до Моєї слави

Ми краще усвідомлюємо те, як скромність прославляє Бога, коли розуміємо, чим насправді є скромність. В довіднику Стійкі у вірі пояснюється: “Скромність є виявом покори і добропристойності в одязі, зовнішньому вигляді, мові і поведінці. Якщо ви скромний, то не привертаєте до себе недоречної уваги. Замість цього, ви намагаєтеся “прославля[ти] Бога в тілі своєму та в дусі своєму” (1 Коринтянам 6:20)”¹.

Якщо ми навчаємося виявляти скромність так, як робив це Спаситель, ми запрошуємо у своє життя Дух, виконуючи обіцяння, що, “якщо ваше око буде єдиноспрямованим до [Божої] слави, ваш[е] тіл[о] буде цілковито сповнено світлом” (УЗ 88:67). Читаючи про те, як інша доросла молодь розуміє скромність, ви можете обдумати, як збільшити своє духовне світло, покращивши власне внутрішнє зобов’язання і зовнішній вияв скромності.

“Ваші слова і вчинки можуть мати сильний вплив на вас та інших. Виражайте себе чистою, позитивною, надихаючою мовою і вчинками, що приносять щастя оточуючим. Ваші зусилля бути скромним у словах і діях ведуть до збільшення провідництва і підтримки з боку Святого Духа”².

Дар’я Сергіївна Швидько з Волгограда, Росія, каже, що ми будемо скромними в мові, якщо ставитимемося до інших з повагою і використовуватимемо “м’який голос і спокійно висловлюватимемо наші думки, не користуючись грубими або неналежними словами”. Скромна мова позбавлена пліток, глузування, висміювання та сарказму. Вона ніколи не принижує інших і не звеличує “его”; вона просто виявляє доброту і визнає божественність всіх дітей Небесного Батька.

Наша мова також має виявляти повагу до Божества: “Уникайте брудної мови і недбалого, нешанобливого використання імені Господа, що є таким звичайним у світі. … Нешанобливий характер такої мови … зменшує [нашу] здатність отримувати тихі підказки Святого Духа”³.

Саме так, як нескромна мова, як-от: плітки та висміювання, може зашкодити стосункам, скромна мова розвиває сильнішу відданість Богові, і, як каже Келлі Пру з Юти, США: “Збільшує нашу здатність створювати позитивні стосунки з іншими. Наша скромна мова допомагає нам знаходити найкраще в інших людях”.

Скромність у мові і скромність у поведінці ідуть пліч-о-пліч. “Важливо бути скромним у мові та поведінці, оскільки це показує, ким ви є і якими є ваші цінності”,—каже Майк Олсен з Юти. Люди помічають, коли слова і вчинки не узгоджуються. Наша мова, яка надихає інших і прославляє Бога, має супроводжуватися відповідними вчинками. Завдяки служінню і виявленню доброти ми демонструємо, що наше зобов’язання надихати інших і шанувати Бога є глибшим за наші слова. Наш приклад учнівства на слові й ділі може справляти хороший вплив на інших.

“Я справді ціную скромність в поведінці й мові,—каже Каррі Карлсон з Колорадо, США. Є щось дуже чудове в людині, яка є скромною і не чинить нічого заради привернення уваги до себе. Ті люди, чия мова є скромною, стають могутніми посудинами Господа”.

“Скромний [одяг] сприяє виявленню наших найкращих рис, допомагаючи нам зосередитися на духовному, а не на тілесній людині”,—каже Пол Кейв з Юти. Одягаючись скромно, ми надихаємо інших більше дізнатися про нас і поважати нас за нашу особистість і характер, а не за те, як ми виглядаємо.

Те, як ми одягаємося, не тільки дає сигнал іншим, як вони мають ставитися до нас, але й впливає на наше ставлення до себе і на нашу самооцінку. “З євангелії ми дізнаємося про те, що наше тіло є даром від Бога,—каже Луїз Да Круз Джуніор з Бразилії. Наші тіла допомагають нам розвиватися и ставати подібними до нашого Батька. Саме тому важливо одягатися скромно. Чинячи так, ми показуємо Богу та іншим людям, що маємо повагу до цього дару та до інших”⁴.

Керрі каже: “Нескромний одяг вдягають, щоб показати тіло, як фізичний об’єкт, що є відокремленим від духа, і має особистість та характер. Скромність, попри те, що інколи вона потребує від мене більших затрат і, безумовно, більше часу, допомогла мені засвоїти, що моє тіло є посудиною дорогоцінного духа, який має божественний потенціал і долю, народжений і вихований Небесними Батьками. Він заслуговує на значно більшу опіку й повагу, ніж йому може дати світ”.

У довіднику Стійкі у вірі нас навчають: “Крім уникнення [нескромного одягу], ви повинні уникати крайнощів в одязі, зовнішності і зачісці. В одязі, зовнішньому вигляді й поведінці будьте завжди акуратним і чистим, ніколи—неохайним чи недоречно недбалим”⁵. Те, як ми вдягаємося і подаємо себе, виявляє нашу повагу до Бога, до себе та до інших.

Намагаючись жити за євангельськими нормами щодо скромності, ми демонструємо наше зобов’язання у цьому через свою послідовність, завжди дотримуючись заповідей Господа, а не тоді, коли це зручно.

Істинне зобов’язання завжди основується на принципах євангелії. Ентоні Робертс з Юти каже: “Скромність—це стан розуму, бажання жити щодня, маючи розуміння євангелії і плану спасіння”. Коли ми занурюємося в євангелію, наше навернення може стати глибшим і зросте наше бажання жити за принципами євангелії.

Якщо ми завжди намагаємося бути скромними, це допомагає нам розуміти і цінувати наше первородство, а знання про нашу божественну природу може надихнути нас бути більш скромними. Раффаелла Ферріні з Флоренції, Італія, каже: “Скромність благословляє моє життя, бо вона допомагає мені відчувати себе особливою дочкою мого Небесного Батька, а це знання, у свою чергу, викликає в мені бажання бути скромною”.

Якщо дозволяти світу визначати те, ким ми є, це може зашкодити нашому почуттю власної гідності. Джуліанна Ауна з Юти описує свій досвід: “До того, як здобути свідчення щодо принципу скромності, я перебувала в неприємному і духовно небезпечному місці. Дозволивши світу визначати мою особистість, я відчувала пригнічення і духовну кволість, бо одержимість світу мирськими, фізичними речами є жорстокою й безжалісною. Коли я вирішила не прислухатись до світу, і замість цього дозволити своїм стосункам з Богом визначати мою особистість, життя стало легшим, вільнішим і щасливішим”. Коли ми шукатимемо схвалення Небесного Батька, а не світу, то здобудемо більше радості в житті і більшу мотивацію бути скромними.

“Скромність виявляється в усьому, що ми робимо: нашій мові, нашому зовнішньому вигляді, нашій поведінці і навіть у тому, які місця ми відвідуємо”,—каже Галина Вікторівна Савчук з Новосибірська, Росія. Скромне життя тісно пов’язане з нашою відданістю євангелії і нашими стосунками з Богом.

Істинна скромність є поєднанням поведінки і ставлення. Робота над вдосконаленням, чи то нашої поведінки, чи складу мислення, допоможе нам покращити, як одне, так і інше. Якщо ми скромні у своїй поведінці й зовнішності, але не розвиваємо в собі довічного зобов’язання робити це, то позбавляємо себе повноти благословень, які приходять завдяки скромному життю. І якщо ми вважаємо себе скромними людьми, не виражаючи це своїми діями, то ми займаємося самообманом⁶.

Якщо в контексті скромності сказати, що наше око єдиноспрямоване до слави Бога, це означає, що ми зовнішньо і внутрішньо зобов’язані жити скромно. Саме так, як око має бути спрямоване до Бога, наш зовнішній вигляд і вчинки мають узгоджуватися з принципами скромності. Але, якщо око лише тільки дивиться в напрямку Бога, воно не є єдиноспрямованим до Його слави; воно має зосереджуватися на Ньому. Так само, за скромним одягом і зовнішнім виглядом має бути розуміння вічних принципів.

Коли ми повертаємо свої очі до Бога, нам буде легше зосереджувати свій погляд на Ньому. Також, коли ми зосереджуємо свій погляд на Богові, наші очі природно будуть спрямовані до Нього.

Коли ми прагнемо жити скромно, то відчуватимемо зростання впливу Духа в нашому житті. Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Без скромності ми не можемо бути гідні присутності Духа. Бути скромними—це бути смиренними, а смирення запрошує Духа перебувати з нами”⁷. Якщо Дух скеровуватиме наші думки і вчинки, наші очі стануть єдиноспрямованими до слави Бога і ми будемо сповнені світла.