Піклуватися про Господніх овець матеріально і духовно

“Я Світло для світу”, — сказав Ісус (Іван 8:12). Однак коли окремі люди і сім’ї мають нагальні матеріальні потреби, їм стає важко побачити Його світло й відчувати Його Духа. Їм може здаватися, що вони живуть у пітьмі.

Церква має багато ресурсів, щоб допомагати Господнім вівцям покращити своє фізичне та емоційне здоров’я, отримати освіту й роботу та стати матеріально підготовленими¹. Часто нужденні люди не знають, куди звернутися або які ресурси є в наявності. Іноді вони надто сором’язливі або збентежені, щоб просити про допомогу. Дотримуючись Господньої заповіді пасти Його овець, ми можемо допомагати людям знаходити ці ресурси.

Усі церковні ресурси ґрунтуються на євангельських принципах. Коли люди застосовують ці духовні принципи для вирішення своїх мирських потреб, вони зміцнюються у вірі в Ісуса Христа. Таким чином вони можуть відчувати світло Спасителя у своєму житті, зміцнювати свою духовну силу і далі йти шляхом завітів, який веде назад до Небесного Батька та Його Сина Ісуса Христа.

Два важливі способи, дані Господом для того, щоб допомагати живити Його овець, — це піст і сплата десятини й пожертвувань.

Піст, якщо дотримуватися його з правильним духом, стає чимось набагато більшим за здатність обходитися без їжі й води. Це частина поклоніння, що зміцнює наші стосунки з сім’єю, друзями і ближніми, а в кінцевому результаті — з Господом. Я знаю, що коли я перебуваю в дусі посту, то більш чутливий до потреб інших людей. Я краще розумію, як можу їм допомогти.

Сплата десятини вимагає великої віри, але в той же час зміцнює її. Коли наша віра зростає, Дух буде спонукати нас робити щедрі пожертвування від посту. Пожертвування від посту дають можливість анонімно надавати кошти для того, щоб благословляти братів і сестер, які мають духовні чи матеріальні потреби. Піст і сплата десятини та пожертвувань поглиблює нашу єдність з Господом, нашими сім’ями й тими, кому ми служимо у Церкві.

Зображення

три жінки розмовляють між собою

Служити, щоб знайти одного

Ісус Христос служив кожному, хто був біля Нього. Особливу увагу Він приділяв тим, хто найбільше Його потребував. Коли ми виконуємо своє покликання братів-служителів і сестер-служительок, то можемо знаходити нужденних людей і служити їм. А коли ті, кому ви служите, знають, що ви по-справжньому про них дбаєте, вони відчують світло євангелії та вашу й Господню любов. Вони з більшою вірогідністю звернуться за підтримкою до вас і до Церкви, якщо в цьому виникне потреба.

Якщо ви хочете живити Господніх овець, то найкраще почати з того, щоб служити іншим людям, ділитися з ними Господнім світлом і, за потреби, спрямовувати їх до необхідних ресурсів під час відвідувань у якості братів-служителів чи сестер-служительок.

Однієї неділі, служачи єпископом у Мексиці, я сидів на подіумі перед початком причасних зборів, і помітив, як до каплиці увійшла одна сестра. Вона була новонаверненою і завжди справляла враження дуже сором’язливої людини. Дух спонукав мене дізнатися, як рада приходу може допомогти їй почуватися в церкві більш затишно. Я попросив президентку Товариства допомоги зв’язатися з цією сестрою.

Через деякий час президентка Товариства допомоги сказала мені: “Єпископе, цій сестрі необхідно вставити зуби”.

Це була одна з причин того, чому сестра здавалася такою сором’язливою. Вона не розмовляла і не усміхалася, бо не хотіла, щоб люди бачили її зуби. Президентка Товариства допомоги запитала, що нам слід робити. Я вирішив відправити її на консультацію до дантиста, який огляне зуби і скаже, що необхідно робити.

“Ви впевнені? —запитала президентка Товариства допомоги. — Це може бути дорого”.

Я сказав, щоб вона це зробила. Приходом ми знайшли спосіб допомогти тій сестрі. Коли я знову її зустрів, вона розмовляла і сміялася. Я ніколи раніше не бачив, щоб вона усміхалася!

З того часу й надалі життя тієї сестри змінилося. Вона стала більш активною в приході й згодом пішла до храму. Сьогодні вона є обрядовою працівницею в храмі. Я упевнений, що якщо потраплю до храму тоді, коли вона служить, то побачу її усміхненою.

Я зрозумів, що коли ми звертаємо увагу на потреби інших, то можемо зміцнювати цих людей, допомагати їм у подоланні труднощів, підтримувати їх і вести до Ісуса Христа. Ми ніколи не повинні припускати, що можна і чого не можна зробити. З Господньою допомогою ми можемо знаходити багато можливостей, щоб служити Його вівцям і благословляти їх.

Зображення

зображення Ісуса Христа з церковного відео

Звертатися до Ісуса Христа

У Новому Завіті ми читаємо про жінку, яка 12 років була хворою на кровотечу. Вона виявила велику віру в Господа, підійшовши до Нього в натовпі. Вона вірили всім своїм серцем, що коли лише доторкнеться до Його одягу, то одужає. Коли вона доторкнулася краю Його одежі, то відразу ж вилікувалася. (Див. Лука 8:43–44). Ісус утішив її і сказав: “Твоя віра спасла тебе; іди з миром собі” (Лука 8:48).

Якщо вам потрібна матеріальна чи духовна допомога, наслідуйте приклад цієї сповненої віри жінки і звертайтеся до Ісуса Христа. Зміцніть свою духовність і наближайтеся до Господа, як ніколи раніше. Покладаючись на власні зусилля і на силу Ісуса Христа, ви можете працювати над своїм духовним і матеріальним благополуччям. Господь творитиме чудеса, що допоможуть вам вирішити духовні й матеріальні потреби в житті відповідно до Його волі, у Його спосіб і в призначений Ним час.

Запитання, з яким Господь звернувся до Петра, Він може поставити кожному з нас: “Чи ти любиш Мене?” Якщо наша відповідь ствердна, ми повинні діяти згідно зі своїми словами. Ми, учні Ісуса Христа, виявляємо свою любов до Нього тим, як піклуємося про Його овець.

Де б це не відбувалося — тут чи по той бік завіси, — Господь проллє на нас Його благословення, якщо ми застосовуємо Його вчення і служимо іншим так, як підказує Дух. Багато з тих благословень ми знайдемо в Його Церкві у цей час. Якщо ми вірні, Він обіцяє, що “усе, що має Мій Батько, буде дано [вам]” (Учення і Завіти 84:38).

Ви відчуєте Господню любов до вас і знайдете радість у житті, якщо присвятите свої дні піклуванню про Його овець так, як робив би це Він, якби зараз був серед нас.