Чому Бог не змінив моє життя?

П’ять років самотності й жорстокого ставлення негативно позначилися на моїх стосунках з Небесним Батьком та Ісусом Христом. Сподівання, які я мала в житті, розлетілися і не виправдалися.

Я відчувала себе зруйнованою.

Коли стало зрозуміло, що мій чоловік не хоче змінюватися, я почала просити Бога визволити мене із ситуації, в якій я опинилася, або показати правильний шлях. Утім коли необхідні відповіді не надходили, я починала звинувачувати Небесного Батька в тому, що Він є причиною мого болю.

Я продовжувала ходити до церкви й дотримувалася завітів, але серце переповнювало обурення, бо я не мала скерування.

Одного дня я зрозуміла, що знаю, як вирішити свою ситуацію — я мала скористатися свободою волі діяти і змінювати обставини. І я знала, яке рішення буде для мене кращим, якщо моя остаточна мета — повернутися до Небесного Батька.

Зрештою я вирішила зробити крок уперед: я поговорила з чоловіком і, як не дивно, ми мирно закінчили наші стосунки.

Цей важкий досвід допоміг мені дізнатися про силу і надзвичайну важливість Богом даної свободи вибирати.

Президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві, навчав: “Озираючись, ми можемо побачити великі зміни у нашому житті, які стали результатами деяких наших рішень. Ми робимо кращий вибір і приймаємо кращі рішення, якщо розглядаємо альтернативи і думаємо про те, куди вони приведуть. Коли ми це робимо, то виконуватимемо пораду Президента Рассела М. Нельсона: почати, маючи на думці певну мету. Для нас кінцевою метою завжди є завітний шлях через храм до вічного життя, найвеличнішого з усіх дарів Бога”¹.

Я зрозуміла, що Небесний Батько не буде впливати на мою свободу волі — Він дав мені можливість прийняти власне рішення стосовно укладання шлюбу з моїм чоловіком. Він також не буде змушувати мого чоловіка змінюватися, хоча я дотримувалася своїх завітів, оскільки вічний шлюб вимагає духовних і фізичних зусиль обох людей, які йдуть за Ісусом Христом.

Коли виникають труднощі, ми можемо використовувати свою свободу волі, щоб змінювати своє бачення, ставлення і навіть самих себе. Ось це і є божественний дар свободи волі. Небесний Батько хоче, аби ми шукали Його і Духа, а після цього ми маємо довіряти собі, приймаючи найкращі рішення для свого життя.

Спочатку я сподівалася, що зцілюся і швидко забуду про свій шлюб, який завдав мені стільки болю. Однак процес був повільним і важким. Завдяки тому, що я звернулася по медичну допомогу, слухала послання пророків, читала Писання, молилася і відчувала любов та підтримку друзів і сім’ї, я відчула надію на краще майбутнє. Коли я застосовую свободу вибору, щоб здобути зцілення, я сподіваюся на життя, в якому є прощення і прекрасні стосунки з іншими людьми, зокрема зі Спасителем.

Коли я здобула більше розуміння того, як застосовувати свободу волі в своєму житті, гіркі почуття до Бога перетворилися на розуміння, а мої стосунки з Ним покращилися.

Ось у цьому й полягає суть євангелії — приймати власні рішення, аби прийти до Христа, діючи за порадою пророків, які заохочують нас шляхом застосування свободи волі довіряти Господу і створювати прекрасне, сповнене віри життя.

Як навчала сестра Камілл Н. Джонсон, генеральна президентка Товариства допомоги: “Величний принцип свободи волі, звісно, дозволяє нам писати свої власні історії”… Але Ісус Христос стоїть напоготові, щоб використовувати нас як божественне знаряддя… щоб написати шедевр… якщо [ми] матим[емо] віру, аби дозволити Йому, якщо [ми] дозвол[имо] Йому, стати Автором [нашої] історії².

Розлучення було однією з найболісніших подій у житті. Але я зрозуміла, що коли ми постаємо перед несподіваними випробуваннями, ми можемо бачити духовний провід і приймати рішення, які ведуть нас завітним шляхом. Ідучи за Небесним Батьком та Ісусом Христом, ми можемо завжди сподіватися, що матимемо надію на те, що все буде добре, і на обіцяні Ними благословення миру й радості.