Одкровення через Святого Духа

Щодо того, як Дух діє на людей, дозвольте мені привернути вашу увагу до того факту, який звичайно розуміють усі мислячі люди. Якою б злочестивою людина не була, як би далеко вона не відійшла від праведності, така людина здебільшого поважає людину добру, шановану, цнотливу; вона захоплюється нею; і така людина часто каже: «Хотів би я робити те, що робить ця людина, але я не можу. Хотів би я йти істинним шляхом, але мене здолало зло». Вони не можуть не поважати добрих і чесних, хоч самі вони й не керуються принципами честі та цнотливості. Той самий дух, який дається кожній людині поза євангелією, проявлявся в різні епохи світової [історії]…

Але є величезна різниця між цим духом і почуттям, яке спонукає людей чинити праведно, яке виразно свідчить про те, що частка Духа Божого дається кожній людині на благо, і це називають у Писаннях даром Святого Духа.⁴

У світі є і завжди був дух, який дійсно є часткою Духа Божого, який допомагає людям у багатьох випадках судити між добром і злом, між правильним і неправильним. Вони мають сумління, яке звинувачує або вибачає їх, залежно від їхніх учинків; і хоч світ людей є надзвичайно злочестивим і корумпованим, можна побачити, що майже всі люди, хоч їхні вчинки можуть бути недобрими, цінують добро, яке творять інші люди.

У Писаннях сказано, що Бог «ввесь людський рід… з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас» (Дії 17:26–27). У Писаннях пояснено також, що Він дав частку Свого Духа їм на користь [див. 1 Коринтянам 12:7]. Але існує суттєва різниця між положенням цих людей і нашим положенням. У нас є щось більше, ніж та частка Духа Божого, яку дано кожній людині, і це – дар Святого Духа, який отримують через послушність першим принципам євангелії Христа через рукопокладання слуг Божих.⁵

Коли євангелію проповідували в давні часи серед людей, їм казали, що вони мають розкаятися у гріхах, охриститися в ім’я Ісуса для відпущення гріхів, а після цього їм на голову покладали руки і дарували Святого Духа [див. Дії 2:37–38]. Більш того, їм казали, що саме буде робити цей Святий Дух; що Він розкриватиме перед ними те, що від Бога; що Він зробить так, що старі люди бачитимуть [пророчі] сни, а молоді – видіння; що Він залишатиметься зі слугами та служницями Бога і що вони пророкуватимуть [див. Дії 2:16–18; див. також Йоіл 2:28–29].

Так діє Той Дух, що перебуває з Богом-Батьком і Богом-Сином, і це – Святий Дух. Це Той Дух, який уможливлює для нас зв’язок з Богом, і це дуже суттєво відрізняється від тієї частки, яку дано всім людям для їхнього блага…

Його завдання – вести нас до всієї істини і відкривати перед нами минуле, нинішнє та майбутнє. Він дивиться у майбутнє і розкриває те, про що ми й гадки не мали, і все це дуже виразно описано в Біблії, у Книзі Мормона та в книзі Учення і Завіти. У цьому і полягає різниця між нами та іншими людьми, і так воно було в минулі часи.⁶

Ми віримо, що людині необхідно мати спілкування з Богом, що вона має отримувати одкровення від Нього, що вона нічого не може знати про те, що від Бога, якщо не перебуватиме під впливом натхнення від Святого Духа. Для мене не є важливим, яка в людини освіта або скільки вона подорожувала [у своєму житті]. Для мене не є важливим, які вона має таланти, який у неї інтелект, чи можна її назвати генієм, у якому коледжі вона навчалася, наскільки глибоко вона бачить життя або що вона думає з приводу інших питань – без Духа Божого вона не зможе зрозуміти певних речей, а це неминуче веде нас до того принципу, про який я вже згадував – необхідність одкровення. Не одкровення давніх часів, але сьогоденне та нещодавнє одкровення, яке поведе і буде скеровувати тих, хто отримує одкровення, дорогою життя на цій землі та у вічному житті в майбутньому.⁷

Ми отримали наші ідеї не від богословів, не від ученого або якоїсь відомої або впливової у світі людини, не від угруповання чи таємного союзу богословів, але від Всемогутнього і Йому ми маємо дякувати за все своє життям, за всю істину і за весь розум, що сягає у минуле, у теперішнє та в майбутнє. Отже, ми відчуваємо свою залежність від Нього…

Ніхто не може пізнати те, що від Бога інакше, як тільки через Духа Божого [див. 1 Коринтянам 2:11]; і якби Батько не відкрив цього, то ми дійсно мусили б залишатися у стані надзвичайного невігластва… Оскільки Він відкрив Свою волю людині, Джозефу Сміту, як Він відкривав її іншим людям у давні віки, необхідним було, щоб цю волю повідомили всім народам, колінам, язикам та людям, щоб люди могли отримати інформацію стосовно того, що Він відкрив заради спасіння та піднесення людства. Це пояснює і те, що було висвячено Дванадцятьох [апостолів]. Для чого [їх було висвячено]? Щоб вони могли представити євангелію народам світу і проповідувати принципи життя в тому вигляді, як вони дійшли до нас від Бога…

Вони свідчать людям, що Бог говорить [з людьми], що євангелію відновлено; вони пояснюють, що таке євангелія; вони закликають людей покаятися і охриститися в ім’я Ісуса для відпущення гріхів, обіцяючи, що слухняні отримають Святого Духа… I оскільки вони є причасниками цього Духа, вони мають спілкування з їхнім Небесним Батьком через нашого Господа Ісуса Христа, і оскільки їх надихає цей Дух, їхні молитви підносяться до Бога всієї землі; вони вчаться покладатися на Нього і підкорятися Його законам.⁸

Біблія – це добре… Книга Мормона – це добре, і Учення і Завіти – це добре; вони наче берегові знаки. Але морякові, який відпливає в океан, потрібні точніші орієнтири. Він має знати небесні тіла і за ними визначати свої координати, щоб вести свій човен [або корабель] правильним курсом. Ці книги добрі для того, щоб використовувати їх як приклад, прецедент та дослідження, а також для того, щоб розвивати певні закони та принципи. Але вони не описують і не можуть описувати кожну ситуацію, якій необхідно дати оцінку і в якій потрібно розібратися.

Ми потребуємо живого дерева – живого джерела – живого розуму, які походять від живого священства на небесах через живе священство на землі… І з того часу, коли Адам вперше спілкувався з Богом, до тих часів, коли з Ним спілкувався на острові Патмос Іоанн або коли для Джозефа Сміта відкрилися небеса, завжди були потрібні нові одкровення, пристосовані до тих особливих обставин, у яких знаходилися церкви або люди.

Адамові одкровення не навчали Ноя, як будувати ковчег; а в Ноєвих одкровеннях Лоту не було сказано залишити Содом; і ні Адамові одкровення, ні Ноєві не наказували дітям Ізраїля вийти з Єгипту. Усі вони отримували одкровення для себе, і так воно було з Ісаєю, Єремією, Єзекіїлем, Ісусом, Петром, Павлом, Іоанном та Джозефом. І ми маємо [отримувати одкровення], бо інакше зазнаємо корабельної аварії.⁹

Досить багато людей, включаючи тих, хто проголошує себе християнами, будуть довго глузувати з ідеї про сучасні одкровення. Хто чув про істинну релігію, в якій немає спілкування з Богом? Для мене таке припущення є найабсурднішим з того, до чого може додуматися людський розум. Я не дивуюся, що люди здебільшого відкидають принцип сучасних одкровень, що скептицизм та безвір’я настільки поширені, що це не може не тривожити. Я не дивуюся, що так багато людей ставиться до релігії з презирством, вважаючи її чимсь таким, що не заслуговує на увагу розумних людей, тому що без одкровень релігія є глузуванням і фарсом. Якщо я не можу мати релігію, яка б вела мене до Бога, надавала мені можливість спілкування з Ним та відкривала для мого розуму принципи безсмертя та вічного життя, то я б не хотів і слухати про неї.

Отже, принцип сучасних одкровень є самою основою нашої релігії… Я хочу досліджувати не тільки ті Писання, які ми маємо тепер, але я хочу досліджувати кожне одкровення, яке Бог дав, дає або дасть для направи та керування Свого народу, і тоді я буду благоговіти перед Подавцем і також перед тими, кого Він зробив своїм шанованим знаряддям для поширення та розповсюдження цих принципів; і я буду прагнути того, щоб ці принципи, які вміщено в це священне слово, керували мною.¹⁰

Ким би ми не були в цьому житті – батьками, матерями, дітьми, господарями, слугами або старійшинами Ізраїля, що носять святе священство в усіх його розгалуженнях – ми постійно потребуємо мудрості, яка походить від Господа, та розуму, який Він передає нам, щоб ми могли знати, як правильно виконувати різноманітні обов’язки та завдання цього життя, як саме нести ті різноманітні відповідальності, що їх покладено на нас. Звідси і потреба в тому, щоб весь день, кожен день, кожен тиждень, місяць, рік людина за будь-яких обставин покладалася на Господа і керувалася тим Духом, що походить від Нього, щоб ми не зробили помилку, щоб ми не робили нічого неправильного, не казали нічого неправильного, не думали ні про що неправильне і весь час утримували Той Дух, Який можна зберігати тільки дотримуючись чистоти, святості, цнотливості й постійно живучи в послушності законам і заповідям Бога.¹¹

А тепер спитайте себе: коли було так, що ви жили достойно отримання своїх привілеїв, і промінь Духа Божого просвітлював ваш розум, і ваші душі були осяяні свічкою Господа, небесним розумом, і ви ходили згідно із світлом вічної істини, – коли було так, що в ці моменти ви не відчували завжди готовність виконати будь-яке зобов’язання, що його вимагали від вас? І хіба ви колись виконували свої обов’язки, не відчуваючи приємності й задоволення? Але коли наш розум захоплюється речами цього світу, коли ми втрачаємо бачення царства Божого, його інтересів, його слави, щастя та благополуччя людського роду, і всіх тих подій, яких ми чекаємо тут на землі, а також своєї ролі в цих подіях; коли ми втрачаємо бачення своїх різноманітних обов’язків, які ми маємо як батьки, матері, чоловіки, дружини, діти, … коли нас захоплюють наші забобони, власні ідеї та егоїзм і ми прилучаємося до злих [справ], саме тоді нам важко розуміти те, що від Бога.¹²

Господь дав нам одкровення стосовно наших мирських та духовних справ. Він розпочав будувати Сіон і встановлювати Своє царство, і Він буде здійснювати Свої цілі й виповнювати слова пророків, і Його робота просуватиметься вперед, доки плани Божі не буде сповнено.¹³