Джозеф Сміт, пророк Відновлення

У [Джозефі Сміті] не було нічого надзвичайного, він був таким, як усі ми. Але Господь, я гадаю, мав Свої причини для того, щоб обрати його бути своїм оракулом для народів у цю епоху світової [історії]. Вірогідно, Джозефа, як і багатьох інших, призначили для виконання певної місії ще до того, як світ постав. Христос був Агнцем, закланим від заснування світу. Авраама було призначено для виконання його місії, і так само – багатьох і багатьох інших; і Джозеф Сміт прийшов, щоб виконати свою роботу.⁵

Ми всі розглядаємо Джозефа Сміта як пророка Божого. Бог покликав його зайняти своє місце. Як давно? Тисячі років тому, ще до того, як було сформовано цей світ. Пророки пророкували про його пришестя, що має постати людина, ім’я якої буде Джозеф і що ім’я її батька буде Джозеф, а також що вона буде потомком того Йосипа, якого продали в Єгипет. Це пророцтво ви знайдете в Книзі Мормона [див. 2 Нефій 3:15]. Господь дав йому надзвичайно великі й дорогоцінні обіцяння.⁶

У якому становищі перебував світ до того, як було відновлено євангелію, яку ми тепер проповідуємо? … Де ми могли знайти хоч би щось, що нагадувало б те, чого навчав Ісус? Ніде – на лиці всієї безкрайньої землі. Ніде не можна було знайти апостолів, пророків, пасторів, учителів тощо. Чи я знаю це? Так, я знаю, бо я жив у світі в цей час! Я знав, що відбувається. Я спілкувався з їхніми вчителями і добре знав різні осередки та організації. Чи була в них та євангелія, що її викладено в Писаннях? Ні.⁷

Я не знав, що необхідно христитися для відпущення гріхів, поки євангелія не навчила мене цьому, хоч я і знав Біблію від А до Я. Я міг читати про безліч речей у пророцтвах і робити розрахунки щодо тисячоліття та збирання Ізраїля, але не знав першого принципу євангелії Христа; і тут немає жодного, хто б знав це. Я багато подорожував по світу і ніколи в жодній країні не зустрічав ані священика, ані вченого, які знали перші принципи євангелії Христа.

Що міг Господь робити з такими нерозумними невігласами, якими ми були? Була одна людина, в якої було трохи здорового глузду та іскра віри в обіцяння Бога, і це був Джозеф Сміт – чоловік з глухого закутка. Він вірив в один уривок з Писання, де сказано: «А якщо кому з вас не стачає мудрості, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє» [див. Яків 1:5]. Він був досить нерозумним в очах світу і досить мудрим в очах Бога, і ангелів, і всіх істинно розумних, щоб піти в потаємне місце і просити в Бога мудрості, віруючи, що Бог почує його. Господь дійсно почув його і сказав йому, що робити.⁸

Послання було проголошено нам пророком Джозефом Смітом – як одкровення від Бога, і він стверджував, що святі ангели явилися йому і відкрили вічну євангелію в тому вигляді, як вона існувала в минулі епохи, і що Бог-Батько і Бог-Син також явилися йому, і що Батько вказав на Сина і сказав: «Це мій улюблений Син, слухай його» [Джозеф Сміт – Історія 1:17]. Мороній – пророк, що колись жив на цьому континенті, відкрив йому пластини, на яких була Книга Мормона, і через дар і силу Бога Джозеф зміг перекласти їх і [видати] те, що має назву «Книга Мормона»…

Батько представив Свого Сина Джозефу Сміту і наказав йому слухати Його, і Джозеф підкорився небесному поклику. Він вислуховував різні повідомлення, що їх робили люди, які мали святе священство в різні епохи [і діяли] під проводом Єдинонародженого. Йому та Оліверу Каудері наказали охристити один одного, і вони це зробили. Іван Христитель явився і дарував їм Ааронове священство. Пізніше Петро, Яків та Іван, які в дні Спасителя отримали ключі Мелхиседекового священства, явилися і дарували їм Мелхиседекове священство. Ще пізніше Адам, Ной, Авраам, Мойсей, Ілля, Еліяс та багато інших визначних осіб, яких згадано в Писаннях і які діяли в різних розподілах євангелії, являлися і дарували Джозефу різні ключі, сили, права та привілеї, якими вони користувалися у свої часи.

Отже, Джозефу було наказано проповідувати цю євангелію і нести це свідчення у світ. Його навчали тим самим принципам, яким навчали Адама, тим самим принципам, яким навчали Ноя, Еноха, Авраама, Мойсея, пророків [після Мойсея] та Іллю: тим самим принципам, які викладали Ісус Христос і апостоли минулих часів… І разом з цим [прийшли] те саме священство і та сама організація, тільки в більшій повноті, тому що нинішній розподіл є поєднанням різних розподілів, які існували в різні епохи світової [історії] і його названо в Писаннях розподілом повноти часів, [або урядженням виповнення часів], в якому Бог збере воєдино все – небесне і земне. Отже, всі знання, розум, священство, сили, одкровення, – які отримували ті люди в різні епохи, – були відновлені на землі через священнослужіння і через посередництво тих, хто мав святе священство Боже у тих різних розподілах [євангелії], у яких вони жили.⁹

Що за чоловік був Джозеф Сміт? Неосвічений юнак. Хіба міг він щось вдіяти, аби здійснити [встановлення Божого царства]? Ні, якби Бог не відкрив це йому. Він просив у Бога мудрості, і він її отримав. До того часу він знав про ці речі не більше, ніж ви або я. Це вчинив Бог і тільки Бог. «І простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло» [див. 1 Коринтянам 1:28–29]. Він обрав Джозефа. Чому? Тому що настав час починати роботу, в якій брали участь усі носії святого священства, що жили в минулі епохи. Джозеф мав честь стати знаряддям, вибраним, щоб її розпочати.¹⁰

Джозеф Сміт був досить неосвіченою людиною. Він був не-освіченим у свої хлопчачі літа. Його виховували серед зелених гір у шт. Вермонт, і він не мав переваг того, що ми звемо освітою. Господь взяв його у Свою школу, і Він навчав його тим речам, які спантеличують багатьох наймудріших учених, наймудріших мислителів і найосвіченіших людей, яких я тільки зустрічав у цьому світі. Чому? Тому що його навчав Бог. Чого саме стосувалися ті принципи? Вони стосувалися землі, на якій ми живемо; елементів, з яких її складено; небес над нами; Богів, що існують у вічних світах; принципів, за якими цю землю було організовано, і за якими її підтримують і скеровують, а також її положення серед інших планет і систем; і якщо казати про уряди, закони і принципи, то він мав більше розуму, ніж дев’яносто дев’ять відсотків людей нашого сьогодення. І він прагнув навчати інших.¹¹

Я знав Джозефа Сміта багато років. Я подорожував разом з ним; я спілкувався з ним приватно і був з ним на людях; ми співпрацювали разом у всіляких радах; я сотні разів слухав його публічні проповіді і чув поради, що їх він давав своїм друзям та товаришам у більш приватній обстановці. Я бував у нього вдома і бачив, як він поводиться в колі сім’ї. Я бачив, як він збирався на суди своєї країни, і те, як його з честю виправдовували та звільняли від мертвенного дихання наклепів, махінацій та облуд злочестивих та корумпованих людей. Я був з ним живим, і був з ним, коли він загинув, прийнявши мученицьку смерть у в’язниці Картеджу від рук нещадної черні…

Отже, я бачив його в різних обставинах, і я свідчу перед Богом, ангелами і людьми, що він був доброю, шанованою, доброчесною людиною – що його вчення були добрими, що вони були засновані на Писаннях і були здоровими – що його поведінка була такою, як личить Божій людині – що його характер був бездоганним і в приватній обстановці, і на людях – що він жив і помер як Божа людина і як джентльмен. Це моє свідчення. Якщо до нього є недовіра, приведіть мені людину, яка має повноваження приймати письмові присяги і я складу присягу про [істинність сказаного]. Отже, я свідчу про те, що я знаю, і про те, що я бачив.¹²

Коли я думав про те, що наш вождь, Пророк живого Бога, загинув і що я бачив його брата у холодних обіймах смерті, це відчувалося як порожнина або вакуум на великому полі людського існування, як темна, похмура прірва в царстві; здавалося, що нас залишено напризволяще. Це було відчуття такої самотності! Який це був холод, порожнеча та спустошення! Коли нас оточували труднощі, він завжди перший брався за їх розв’язання; у критичних ситуаціях завжди шукали його поради. Як наш пророк, він звертався до Бога і дізнавався про Його волю [стосовно нас]; але тепер наш пророк, наш порадник, наш командувач, наш вождь пішов від нас, і у вогненних випробуваннях, які нам тоді належало пройти, ми були залишені самі, без його допомоги; і його слова, які направляли нас у духовних і мирських питаннях, пов’язаних з цим світом або наступним, прозвучали востаннє.

Ці роздуми і тисячі інших спалахували в моєму серці. Я думав: чому Боже дворянство, сіль землі, найвищі серед роду людського, ті, хто є найкращими взірцями всієї досконалості, мусять бути жертвами жорстокої, демонічної ненависті дияволів у плоті?¹³

Джозеф Сміт був доброчесною, високоморальною і порядною людиною, джентльменом і християнином. Але він приніс принципи, які вдарили по корінню корумпованих людських систем. Це неминучо зачіпало їхні упереджені погляди, забобони та шкурні інтереси; і оскільки вони не могли спростувати його принципи, вони нападали на його характер. І це є однією з причин того, що ми маємо так багато книг, написаних, аби дискредитувати його характер, в яких не згадують його принципи. Ось чому ми зустрічаємося з таким великим протистоянням. Але істині, вічній істині зашкодити неможливо. Її неможливо знищити; вона, як і престол Єгови, витримає всі людські бурі й житиме вічно.¹⁴

Я дуже добре пам’ятаю той час, коли в нас забрали Джозефа Сміта… Але хоч такі речі й сприймаються нами, як надзвичайно важливі, – однак вони порівняно мало зачіпають [справу] розбудови Церкви і царства Бога на землі, а також Його роботу, яку ми всі виконуємо.

Коли Господь відкрив вічну євангелію Джозефу Сміту, Він розкрив перед ним Свої цілі та задуми стосовно тієї землі, на якій ми живемо, і дав йому знання про Свій закон та обряди і вчення євангелії. Це було зроблено не для того, щоб просто піднести його як людину, але це було вчинено в інтересах суспільства, в інтересах світу і в інтересах живих та мертвих, у відповідності до постанов і задумів Єгови, які Він склав ще до того, як цей світ почав існувати, і ще до того, як ранкові зорі заспівали разом від радості.

У Господа були свої плани щодо цієї землі та її мешканців, і в ці останні дні Він вирішив, що буде доречним відкрити та відновити через Свого слугу Джозефа Сміта те, що ми звемо новою і вічною євангелією. Вона є новою для теперішнього світу через їхні традиції, їхні глупоти та слабкості, а також їхні постанови, точки зору та забобони, але вона є вічною, тому що вона існувала в Бозі, і тому що вона існувала з Ним ще до того, як світ почав бути, і вона перебуватиме, коли на цій землі відбудуться зміни за змінами, і коли землю буде викуплено і все стане новим; вона перебуватиме, поки триватимуть життя, і думка, і буття, поки триватиме безсмертя.

Отже, хоч євангелія є новою для світу, вона є вічною. І її було встановлено, як я казав, в інтересах людства – наших батьків, давніх пророків, і апостолів, і Божих людей, які жили в різні епохи світової [історії], які виконували обов’язки святого священства, живучи на землі, і які тепер виконують ці обов’язки на небесах, і які брали участь у встановленні цієї роботи разом з Богом – нашим Небесним Батьком, та Ісусом – посередником Нового Завіту; і сьогодні вони зацікавлені в просуванні цієї роботи та у здійсненні тих цілей, що їх Бог намітив ще до заснування світу. І ми маємо завдячувати Богові та Його Синові, а також цим людям за світло і розум, які було передано нам. Їм ми будемо дякувати завжди за це знання і розум, які підтримують і скеровують нас.¹⁵

Абсурдно думати, що Церква дезорганізувалася і розвалилася через те, що Пророка і патріарха було вбито. Ця Церква має в собі зерна безсмертя. Вона не від людини, і не через людину – вона є паростком Божества. Її організовано за зразком небесним, за принципами одкровення, через відкриття небес, через священнослужіння ангелів та одкровення Єгови. Вона не постраждає від смерті одного, двох чи п’ятдесяти людей. Вона володіє священством за чином Мелхиседека, маючи силу безкінечного життя «без початку днів або кінця років» [див. УЗ 84:17]. Її організовано для спасіння цього покоління і поколінь минулих. Вона існує в часі і буде існувати у вічності. Чи впала ця церква? Ні! Часи і пори року можуть змінюватися, революції змінятимуть революції; престоли можуть бути повалені, а імперії – зруйновані; землетруси можуть розламувати землю від серцевини до поверхні; гори можуть бути зрушені зі своїх місць а могутній океан – зі своїх берегів, але серед загибелі світів і розпаду матерії – істина, вічна істина має залишатися незмінною, і ті принципи, які Бог відкрив Своїм святим мусять бути недоторканими серед ворожих стихій і твердими, як престол Єгови.¹⁶