Наші місіонерські обов’язки

Наше перебування тут має певну мету; світ було організовано з певною метою; … євангелію приносили [на землю] в різні епохи з певною метою, і разом з різними народами, яким її відкривали та передавали, і ми сьогодні підлягаємо загальному правилу. Господь веде нас, як Він колись вів Ізраїль, як він вів Нефійців з землі Єрусалимської, а також десять колін та інші народи, які йшли в різні місця. Він веде нас, і першим, що Він зробив з нами,…було те, що Він послав нам Свою євангелію, відкривши її Джозефу Сміту, а той, отримавши повноваження від Всемогутнього і одержавши своє призначення через святе священство, яке існує в небесах, а також повноваження передавати священство іншим, передавав його іншим, а ті – іншим, і таким чином євангелію було послано до нас в різні країни, де ми жили.

І коли ці люди вийшли проголошувати цю євангелію, вони пішли, як казав Ісус, виконувати не «свою волю, але волю Батька, який послав їх» [див. Іоанн 5:30], і співпрацювати зі святим священством тут, на землі, у донесенні до людей правильних принципів. Отже, вони пішли між народами, і тисячі, і десятки тисяч, і мільйони вислухали їхні свідчення; але як було в давні дні, так воно є і в останні дні. Ісус каже: «Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, – і мало таких, що знаходять її; бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, – і нею багато-хто ходять» [див. Матвій 7:13–14]. Так було в усі віки і серед усіх народів, де б і коли б євангелію не проповідували.³

Бог відновив євангелію для того, щоб привести на світло життя і безсмертя; а без знання євангелії немає знання про життя і безсмертя; бо люди не можуть усвідомити ці принципи тільки завдяки тому, що їх повідомляють про них… Коли небеса відкрилися і Батько та Син явилися та відкрили Джозефу принципи євангелії, і коли святе священство було відновлено, і коли Церкву та царство Бога було встановлено на землі, разом з цим цьому поколінню були даровані благословення, які є найвищими серед усіх благословень, які тільки можна отримати людині. Якби вони могли усвідомити це, це було б [для них] найвищим благословенням, яке Бог міг дарувати людству.⁴

Отже, Господь має бажання в цю епоху, як і в інших епохах, зібрати Собі народ, який буде виконувати Його волю, дотримуватися Його заповідей, прислухатися до Його порад і виконувати Його повеління… Господь у цю епоху, як і в минулому, посилає тих, кого Він бажає посилати; Він вибирає Своїх посланців і посилає їх до людей. І коли старійшини Ізраїля пішли [проповідувати], Він сказав їм в одному з одкровень: «Ідіть, і Мої ангели підуть перед вами, і Мій дух супроводжуватиме вас» [див. УЗ 84:88]. І вони пішли, і Бог був вірним Своєму слову, і багато хто з вас (у той час у віддалених країнах) почули слова життя, і коли ви почули їх, ви тоді їх упізнали і зрозуміли, саме так, як казав Ісус: «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть, за чужим же не підуть вони,…бо не знають вони чужого голосу». [див. Іоанн 10:5, 27]. Ви почули голос істини, який супроводжував дух Божий, і через це струна зазвучала у ваших грудях і ви підкорилися…

Отже, ми зібралися, щоб допомагати – допомагати робити що? Піклуватися про свій власний прибуток? Ні. Накопичувати багатство? Ні. Оволодіти добрими речами цього життя і загрузнути в них? Ні, але усіма можливими способами виконувати волю Божу і присвячувати самих себе, наші таланти і здібності, наш розум і вплив, щоб виконувати задуми Єгови і допомагати встановлювати мир і праведність на землі. Як я це розумію, ми і знаходимося тут саме для цього, а не для того, щоб слугувати своїм власним справам, залишивши поза сферою своїх інтересів і Бога, і Його царство. Ми всі зацікавлені у великій Божій роботі останніх днів, і ми всі повинні бути співробітниками у її виконанні.⁵

Мене було висвячено на старійшину належним повноваженням, і я пішов проповідувати цю євангелію. Інші старійшини пішли, як і я, до цивілізованих народів, проповідуючи те саме вчення і пропонуючи ті самі обіцяння. Дехто з них не мали великої вченості; дехто з них не мали глибокої освіти. Старійшини, яких ми посилаємо, є унікальним класом людей. Іноді місіонер – це торговець, іноді юрист, коваль, цегляр, штукатур, фермер, а можливо, і просто різнороб. Але всі вони перебувають під тим самим впливом і в тому самому дусі; усі йдуть місіонерствувати і проповідувати Євангелію світла, життя і спасіння. Вони отримали скарби вічного життя, і вони мають здатність передавати їх іншим; і вони пропонують ті самі обіцяння.

Вам, хто слухає мене цього дня, а також тим тисячам і тисячам інших, які почули про ці принципи, запропонували ці обіцяння; і коли ви підкорилися євангелії, ви отримали той самий дух; і ви є для мене свідченням про істинність того, що я зараз перед вами проголошую, і свідченням про Дух і силу Божу, яка приводить до послушності євангелії, і ви цього не заперечите. Ці збори не заперечать цього. Коли ви скорилися законам Божим, Його заповідям, коли ви христилися для відпущення гріхів і отримали рукопокладання для отримання Святого Духа, ви дійсно отримали його; і ви є живими свідками перед Богом. Це той секрет, якого не розуміє світ… У нас є принципи вічного життя, і ми працюємо заради вічності; і ще ми працюємо, щоб збудувати Сіон Божий, де будуть навчати праведності, і де люди зможуть бути захищеними, і де свободу зможуть проголосити всім людям, незалежно від кольору шкіри, віросповідання або національності.⁶

Наш обов’язок – проповідувати євангелію всім людям… І ми робимо це, незважаючи на опір людей і в ім’я Бога ми будемо це робити… І якщо вони люблять диявола більше, ніж Бога, вони можуть це робити – і пити [чашу] тривог, і суму, і лиха, і війни, і кровопролиття. Бо народ повстане на народ, країна на країну; і престоли буде скинуто, і імперії буде розпорошено на всі чотири сторони, і сили землі повсюди затремтять; і Господь наближатиметься крок за кроком, щоб судити народи; і нам належить знати, що саме ми робимо, і, проголошуючи себе святими Божими, не бути лицемірами, але сповнитися істини та цілісності і звеличувати свої покликання і шану нашого Бога.

Це те, чого Бог чекає від нас. А тоді – будувати храми, а тоді – що? Служити в них. Посилати євангелію до народів землі. А тоді збирати людей. А що після цього? Будувати ще більше храмів. А далі? Щоб люди служили в них.⁷

Існує величезна різниця між тим, як ми поширюємо євангелією, і тим, як це робиться у світі. Багато хто з цих людей… навряд чи підійшли для проповідування євангелії, якщо виходити з популярних уяв; але принципова різниця між нами і ними полягає в тому, що ми йдемо [проповідувати] в ім’я Бога Ізраїлевого, підтримані Його силою, мудрістю та розумом, щоб проголошувати принципи вічної істини, що їх передав нам Він – а вони йдуть і проголошують те, що вони вивчили у коледжах.

Наші старійшини йдуть [проповідувати] у слабкості… Коли [вони] йдуть [проповідувати], у них немає підготовки більшої, ніж ті початкові елементи освіти, які повинні мати всі; але навчають не слова, а принципи. І хоч перед аудиторіями, що знаються на законах Божих, вони можуть відчувати неабиякий трепет і зніяковілість, намагаючись висловитися, та коли вони підуть [проповідувати] і стануть перед зібраннями у світі, Дух Господа Бога піде разом з ними і Господь підтримає їх і дасть їм мудрість, «[так] що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші» [див. Лука 21:15]. Таке обіцяння було дано слугам Господнім, які йдуть [проповідувати], довіряючи Йому.⁸

Ці молоді люди такі самі, як і всі ми: вони отримали духа життя, світла і розуму, дар Святого Духа, і вони є посланцями Великого Єгови, яких Він вибрав, призначив і висвятив, щоб вони йшли і проголошували Його волю народам землі. Вони не йдуть у своє ім’я або спираючись на свою силу, але в ім’я, міць і силу Бога Ізраїлевого. У такому положенні вони перебувають, і якщо вони приліпляться до Бога і будуть звеличувати свої покликання, триматися принципів істини і відвернуться від спокус і корупції у будь-якій формі, сила Божа буде з ними і Бог відкриє їхні вуста і дасть їм змогу приводити в замішання мудрість мудрих, і вони казатимуть те, що буде дивувати їх самих і тих, хто буде слухати їх.

Я хотів би сказати цим братам, навчіться цьому, щоб здійснити вашу місію. Ніколи не зважайте на світ; ніколи не зважайте на долари, центи, фунти, шилінги та пенси. Приліплюйтесь до Бога, живіть згідно зі своєю релігією, звеличуйте ваші покликання, упокорюйтеся перед Богом, прикликайте Його приватно і Він відкриє перед вами ваші стежки.⁹

Однак я хочу сказати тим, хто вирушає на місію, щоб вони вивчали Біблію, Книгу Мормона, книгу Учення і Завіти та всі наші труди, щоб познайомитися з принципами нашої віри. Мені також хочеться сказати іншим молодим людям, які зараз не вирушають на місіонерське служіння, але яким доведеться це зробити в майбутньому, що ці речі мають для них важливість більшу, ніж вони можуть тепер зрозуміти. Ми повинні розбудовувати і зміцнювати себе істиною. Ми повинні познайомитися з принципами, ученнями і обрядами, що належать Церкві і Царству Бога.

Нам сказано в книзі Учення і Завіти, щоб ми розшукували мудрість, як сховані скарби – через вивчення і через віру, щоб ми знайомилися з історією і законами країни, в якій ми живемо, а також з історією і законами всіх народів землі [див. УЗ 88:78–80, 118]. Я знаю, що коли молоді люди працюють тут у каньйонах, на фермах, коли вони йдуть до театру або в інші місця, вони не думають багато про це; але коли їх самих покликають взяти участь у драмі [людства], багато хто з них пожалкують, що не приділяли належної уваги тим повчанням, які вони чули, що вони не познайомилися краще з Біблією, Книгою Мормона і книгою Учення і Завіти.¹⁰

Яких людей нам хотілося б бачити в якості носіїв цього євангельського послання? Людей, які мають віру в Бога; людей, які мають віру в свою релігію; людей, які шанують своє священство; людей, в яких вірять ті, хто знає їх, і яким довіряє Бог… Нам потрібні люди, сповнені Святого Духа і сили Божої… Люди, які несуть слова життя серед народів, повинні бути людьми честі, цілісності, цнотливості та чистоти; і оскільки це заповідь Божа для нас, ми докладатимемо зусиль, щоб виконати її.¹¹

До народів землі наближаються жахливі часи,…гірші, ніж це будь-коли могло уявити сердце людини – війни, кровопролиття і спустошення, плач і нещастя, пошесть, голодовки і землетруси, а також усі ті лиха, які, як казали пророки, стануться поза всяким сумнівом… І нам, святим останніх днів необхідно розуміти, в якому положенні ми знаходимося…

Є деякі речі, через які людям іноді надзвичайно тяжко виконувати те місіонерське служіння, яке вони виконували в минулому, зважаючи на їхній вік, недуги та обставини. Але мені часто було соромно, коли я бачив, як поводяться багато хто з тих кворумів, що я згадував, коли їх покликали вирушити на місіонерське служіння. Люди знаходять одну причину не поїхати, і ще одну, і ще одну. Років двадцять тому було легше зібрати двісті-триста чоловіків, ніж тепер, серед тих [багатьох] тисяч, що є в Ізраїлі. Як можна пояснити це? Частково, це результат тієї апатії, що є [в нас].¹²

Є багато здорових чоловіків; і якби тільки в них було трохи більше віри в Бога, і якби вони могли усвідомити лиха, які сходять на цю землю, і обов’язки священства, покладені на них Богом, вони були б ладні зламати всі перешкоди і сказати: «Ось я, пошли мене; Я хочу принести благо людському роду. Якщо Ісус приходив, щоб вишукувати і спасати тих, хто загубилися, то нехай і я буду перебувати в тому самому дусі.¹³

Я сам промандрував сотні тисяч миль, проповідуючи євангелію, без торби або калитки, довіряючи Господу. Хіба Він колись залишав мене? Ніколи, ніколи-ніколи. Про мене завжди піклувалися, і за це я завжди відчував бажання славити Бога, мого Небесного Батька. Я виконував цю роботу, і Він сказав мені, що підтримає мене в цьому. Він був вірним довірі, що її я мав до Нього; і якщо я не був вірним тій довірі, що її Він мав до мене, я сподіваюся, Він простить мені і допоможе мені стати кращим. Але Господь був істинним і вірним, і мені ніколи не бракувало їжі, або питва, або одягу; і моєму бажанню кудись поїхати ніколи не ставала на заваді нестача коштів.¹⁴

Я маю більше довіри до тих людей, які піднімаються тут, відчуваючи свої слабкості та неспроможності, ніж до тих, які відчувають, що вони добре навчені і здатні викладати все і будь-що. Чому? Бо коли люди довіряють собі, вони покладаються на зламану тростину; а коли вони довіряють Господу, вони ніколи не схиблять… Господь – над усім, Він наглядає над Своїм народом, і якщо ці брати і надалі довірятимуть Богу,…Його Дух перебуватиме з ними, Він буде просвітлювати їхній розум, збільшувати їхні спроможності і при потребі даватиме їм мудрість та розум. Їм немає чого боятися відносно мудрості цього світу; бо в світі немає мудрості, рівної тій мудрості, яку Господь дає Своїм святим; і коли ці брати будуть утримуватися від зла, житимуть згідно зі своєю релігією, приліплятимуться до Господа, дотримуючись Його заповідей, то про результати немає чого боятися; і це стосується всіх святих так само, як і цих братів.¹⁵

Що б вони не відчували, [місіонери] йдуть [на проповідь] як ангели милості, несучи дорогоцінні зерна євангелії, і вони будуть знаряддям у приведенні багатьох з темряви на світло, від помилок і забобонів – до життя, світла, істини та розуму, і зрештою – до піднесення в целестіальному царстві нашого Бога.

Коли ці брати ідуть [проповідувати], ця робота може бути для них новою. Їм доведеться боротися з помилками, накопиченими протягом віків, протистояти упередженням, які, як вони самі визнають, мали настільки сильний вплив на них самих; їм також доведеться проповідувати людям, які не поважають істину, а ще менше – ту релігію, яку вони прийняли, їм доведеться розмірковувати з ними, але ці старійшини йдуть [проповідувати] як вісники, послані Господом Ісусом Христом. Вони йдуть проголошувати, що Бог започаткував Свою роботу на землі, що Він розмовляв з небес і що видіння Всемогутнього відкрилися нашим очам; світло епох відкривається слугам Всемогутнього, темрява, що огортала світ протягом століть, розсіюється; і ці обрані старійшини Ізраїля послані проголошувати цю радісну новину спасіння темним і забобонним народам землі… Вони йдуть, і вони повернуться радісними, несучи з собою дорогоцінні снопи, і вони благословлятимуть ім’я Бога Ізраїлевого за те, що вони мали привілей взяти участь у попередженні цього покоління.¹⁶