МОРЕ ЛЮБОВІ

Після незначного нещасного випадку я користуюся ціпком і ходжу повільно. Сходи є для мене великим випробуванням. У церкві я завжди боялася упасти на сходах, поки однієї неділі я не почула тихий голос і не відчула, як маленька рука підтримує мене: “Ходімо. Я вас проведу”.

Я поглянула вниз і побачила упевнену посмішку дев’ятирічного Габріеля.

“Дуже добре!”— сказала я.— З цього часу й надалі ти будеш моїм помічником. Ходімо!”

Ніхто не посилав Габріеля. Він просто бачив бабусю, якій потрібна була допомога, і запропонував її.

Тепер кожної неділі ми з Габріелем безстрашно спускаємося сходами.

Пізніше я сказала батькам Габріеля: “Я стала безстрашною не завдяки його фізичній силі, а завдяки морю любові, яку він дарує мені щонеділі. Габріель є велетнем доброти!”