2008
Хлопчикова лепта
Липень 2008 р


Хлопчикова лепта

Ми з напарницею вирішували куди піти проповідувати, коли побачили, як жінка заходить у дім. Ми були переконані, що вона прийшла додому, щоб приготувати обід, оскільки у передмістях Буенос-Айреса (Аргентина) все закривалося на сієсту. Перш ніж я це зрозуміла, моя напарниця вже навчала жінку євангельському принципу, а я свідчила про його істинність. Нарді сподобалося наше послання, і вона запросила нас прийти знову наступного тижня.

Коли ми прийшли у дім Нарди, її п’ятеро дітей уже сиділи навколо стола, чекаючи нас. Жоден з батьків не мав повноцінної роботи, тож наше серце стискувалося, коли ми думали, що вони ледве зводять кінці з кінцями. У їхньому скромному домі не було ні підлоги, ні каналізації, а стінами були дошки так-сяк збиті цвяхами. Єдиним джерелом тепла була невеличка плита на одну конфорку.

Але якою б бідною не була ця сім’я, вона була багата на бажання більше дізнатися про Бога. Нарда любила Біблію і вивчала її. Їй хотілося, щоб і її діти мали такий фундамент. Дванадцятирічний Крістіан особливо любив слухати місіонерські уроки. Після того як ми залишили сім’ї Книгу Мормона, він з ентузіазмом прочитав кілька перших книг. Чоловік Нарди також зацікавився, але він соромився і слухав зі спальні.

Через фінансове становище сім’ї ми не наважувалися навчати її про пожертвування від посту і десятину. Ми хотіли, щоб сім’я здобула міцне свідчення про Ісуса Христа і Відновлення, перш ніж ми познайомимо їх з принципами, що вимагатимуть більше віри. Але оскільки старші діти почали читати Книгу Мормона і відвідувати церкву, у них з’явилися запитання, на які ми мусили відповідати.

“Сестро,—сказав Крістіан,— у церкві і у Книзі Мормона часто йдеться про піст. Що означає піст?” Ми навчали і свідчили про важливість посту, а потім мовчки молилися, щоб сім’я прийняла цю заповідь.

Пізніше Крістіан розповів таку історію: “Якось мама дала мені гроші на цукерку. Поки я йшов до магазину, то згадав ваш урок про піст, і захотів його застосувати. Але у мене було лише 20 сентаво. Я все-таки вирішив поститися і заплатити ці 20 сентаво як пожертвування від посту”.

Нарда відмовляла Крістіана від того, щоб він платив таку маленьку суму, але він був непохитним. Хлопчик хотів жити за всіма заповідями Бога і віддавати все, що він міг. За кілька тижнів він і ще двоє дітей з його сім’ї охристилися. Його батьки приєдналися до церкви наступного року.

Зараз, коли я думаю, що у мене немає грошей на пожертвування від посту, то згадую Крістіана і його вірність. Тоді я починаю розуміти, що маю більше ніж достатньо, щоб віддати. Його пожертвування нагадує мені про вдовину лепту (див. Марк 12:42–44). Воно може бути маленьким, але Крістіан зробив його, бо щиро любив Бога і хотів бути слухняним.